Перша «карта гостя міста» з'явилася на початку 80-х років минулого століття у Стокгольмі. Відтоді подібні бонусні програми стали настільки популярними, що навіть крихітні європейські селища обзавелися власним «пластиком».
Найпростіший тип карти - це, по суті, звичайний абонемент. Протягом 6, 24, 48 годин можна їздити на міському транспорті без обмеження кількості поїздок. Ця пропозиція навряд чи зацікавить тих, хто селиться в центрі міста і віддає перевагу неквапливим пішохідним прогулянкам. І навпаки, такі карти абсолютно необхідні мандрівникам, які за день (або за 3-6 днів) планують об'їздити місто вздовж і впоперек. Незамінні абонементи, якщо в населеному пункті складна і заплутана система міського транспорту: розбиратися, в якій зоні знаходиться той чи інший музей, а потім з'ясовувати, на скільки зон має бути куплений квиток до наступного - це марна трата часу. Але повністю від клопоту такий «проїзний квиток» не позбавить.
Наприклад, у столиці Франції діє Paris Visite - карта для дітей та дорослих на різну кількість днів. Вона дозволяє їздити на автобусах і метро, але лише в межах 1-3 зон, тобто доїхати до Версаля, «Діснейленду» або аеропорту Орлі по ній не вдасться. Тим часом, окрім цього призначеного туристам абонемента, в Парижі існує величезна кількість всіляких вигідніших проїзних для городян.
Найпоширеніший варіант «карти гостя» - абонемент на один день, що дозволяє безкоштовно або зі знижкою відвідати кілька музеїв. Вигідно це, передусім, тим, у кого немає пільг: знижки для студентів у Європі настільки великі, що купувати подібну карту їм сенсу немає. Якщо час сесій давно в минулому, то добре б хоча б приблизно уявляти, скільки коштують музеї. Далеко не всі люди в змозі обійти за день кілька експозицій. Можливо, варто реально розрахувати свої сили, просто купити квиток в одну-єдину галерею і на цьому завершити культурну програму? І навряд чи варто зв'язуватися з подібними пропозиціями людям, які віддають перевагу спочатку добре виспатися, подивитися телевізор, потім доїхати до найближчого торгового центру і провести там решту дня.
Зазвичай при розрахунку вартості карти підприємці припускають, що за добу турист відвідає три музеї і тричі скористається транспортом. Paris Museum Pass на 2, 4 або 6 днів дозволяє відвідати понад 60 найзначущих музеїв і монументів Парижа. Але хто на це здатний? Купуючи її, варто пам'ятати, що на деякі музеї доведеться витратити цілий день. У Франції дуже лояльно ставляться до молоді до 25 років - пред'явлення паспорта достатньо, щоб отримати масу знижок, а дівчатам і юнакам до 18 років у багато музеїв квиток взагалі не потрібен. Крім того, раз на тиждень деякі музеї пускають всіх відвідувачів безкоштовно.
Одні карти повністю замінюють собою квитки, інші діють як «купон на знижку». Абонементи на транспорт, в яких одночасно обіцяють «знижки на деякі музеї» і при цьому явно завищують ціну за проїзд, як правило, дають право відвідати лише другорядні галереї, куди жоден турист за власним бажанням ніколи б не пішов. За картами на три-шість днів можуть надавати знижки не тільки в музеї і на транспорт, але й на проживання в готелях, на відвідування ресторанів і кафе. Вони не вирішують проблеми черг - стояти за квитками все одно доведеться, однак допоможуть вибрати готель і ресторан. Щоправда, немає гарантій, що ціни в цих закладах задовольнять бідного студента, а знижки окупляться. Подібна пропозиція сподобається тим, хто нічого не знає про місто, не хоче витрачати час на пошуки, має пристойну суму і довіряє місцевій владі. Тільки навіщо йому знижки? Далеко не всі хочуть харчуватися і селитися в приписаних місцях: навіженим, звиклим до стихійних поривів натурам, що часто змінюють плани залежно від настрою, така картка навряд чи знадобиться, та й не витримають вони, мабуть, шість днів в одному місті.
Купуючи карту, слід звернути увагу, о котрій годині починає діяти пропозиція і коли закінчує, чи передбачено відвідування нічних закладів, чи все вичерпається з 12-м ударом годинника? Є карти, що діють на території цілої області або навіть цілої країни. Наприклад, німецькою Hamburg CARD можна скористатися по всьому регіону, а ABС-Berlin WelcomeCard «працює» і в Берліні, і в Потсдамі.
Для дітей зазвичай продають спеціальні дешевші карти, що дозволяють робити покупки: наприклад, якщо потрібен дитячий одяг, магазин обов'язково зробить знижку за картою. А іноді одна доросла карта може поширювати дію і на кількох малюків. У мандрівників популярні групові карти (причому не обов'язково сімейні). Оптом завжди дешевше - молоді люди це розуміють і знайомляться один з одним безпосередньо біля інформаційних кіосків. Так, одноденна Hamburg CARD коштує 8 євро, тоді як групова (максимум на п'ять осіб) - 11,8: економія починається вже з другої особи.
Зручні карти для тих, хто приїхав на різноманітні заходи. Велике скупчення народу, черги, штовханина і плутанина - все це супроводжує масові видовища. Завчасно придбавши карту, можна заощадити не лише гроші, але й нерви. Влада австрійської землі Зальцбург подбала, щоб уболівальники, які прибули на чемпіонат Євро-2008, не лише підтримали улюблену команду, але й познайомилися з країною, і тому була випущена спеціальна картка Fan Card. По ній можна без обмежень їздити по всьому регіону, відвідувати музеї, виставки, громадські заходи - всього вона забезпечить вхід на 190 об'єктів.
Придбати «картки гостя», як правило, можна на вокзалах, у спеціальних кіосках у місті, в деяких готелях і, звичайно, в офісах туризму – місці для мандрівника дуже корисному. Краще почати знайомство з містом саме з них: отримати актуальну інформацію про концерти, придбати дешевше сувеніри, розжитися безкоштовними географічними картами (у сусідньому книжковому майже за такі ж доведеться заплатити пару десятків євро, а то й більше) і докладно розпитати про знижки. Якщо часу на пошуки тур-офісів немає, більшість сучасних бонусних карток можна купити через Інтернет.