Але, відчуваючи похвальне прагнення до комфорту, середній турист все ж прокатом автомобілів користується, як і раніше, досить рідко. І справа зовсім не в ціні, яку доведеться заплатити за цю таку поширену в розвинених країнах послугу (ціни якраз цілком доступні), а виключно в незнанні самої процедури оренди авто. Тим часом вона дуже проста.
У переважній більшості країн від вас вимагається, щоб ви були старші 21 року, але молодші 70 років. У Великій Британії деякі фірми встановлюють віковий діапазон від 25 до 75 років. А в Австралії ви зможете взяти напрокат машину, навіть якщо ви молодші 21 року, тільки заплатити доведеться відсотків на 15-20 дорожче. З документів від вас знадобляться паспорт і водійське посвідчення (українське або міжнародне). Єдине обмеження – ваш стаж водіння автомобіля на момент укладення договору має бути не менше двох років, а для водіїв молодших 25 років він збільшується ще на рік. У деяких країнах обслуговують клієнта лише за наявності кредитної картки, у більшості ж надають перевагу готівці й просять невелику заставу, яка повертається в повному обсязі. Вартість оренди залежить від класу автомобіля, престижності орендної компанії та тривалості оренди – при укладенні договору більш ніж на три дні, а це часто мінімальний термін оренди, починають діяти знижки.
Для прикладу наведемо орієнтовні ціни прокату автомобілів в Австрії. Додатково до вартості прокату вам доведеться заплатити приблизно 6 євро на день за страхування водія та дорожній податок у розмірі 3,5 євро.
Машину - наприклад, Hyundai Santa Fe, ви отримуєте з повним баком і повернути повинні заправленою, інакше доведеться заплатити штраф: приблизно 12 євро плюс вартість недостатнього бензину. Врахуйте, що прокат машини в аеропорту обійдеться вам дорожче на 12-15 відсотків. Доведеться доплатити і при поверненні або отриманні машини в неробочий час (35-50 євро). Ну і їздити, звичайно, потрібно акуратно: у разі, якщо ви виявитесь винуватцем аварії, на вас накладуть вельми немаленький штраф.
Послуги дрібних і маловідомих фірм обійдуться відсотків на 15-20 дешевше, але ризикувати не варто. Нерідкі випадки, коли, користуючись некомпетентністю наших туристів, їм намагаються надати машини в поганому стані та без належного страхування.
Скільки можна випити перед тим, як сісти за кермо? Для наших автомобілістів таке питання взагалі-то стояти не повинно, оскільки у нас в країні норма вмісту алкоголю в крові того, хто керує машиною, досі залишається рівною нулю проміле. Аналогічна ситуація і в колишніх соцкраїнах – Болгарії, Угорщині, Румунії, Чехії та Словаччині. А от у більшості розвинених держав пити за кермом можна, але тільки треба знати допустиму в кожній країні міру. Адже покарання за керування автомобілем у нетверезому стані там незрівнянне з нашим: дуже високі штрафи, конфіскація автомобіля і навіть тюремне ув'язнення.
У Польщі та Швеції дозволений вміст алкоголю в крові водія становить 20, у Німеччині – 30, у Голландії, Греції, Норвегії, Португалії та Фінляндії – 50, в Австрії, Бельгії, Великій Британії, Данії, Іспанії, Італії, Люксембурзі, Франції та Швейцарії – 80 проміле. Лідирує в цьому відношенні Ірландія – 100 проміле. Але ж випивши в барі чи ресторані, у гостях чи на прийомі, ніхто не робить собі експрес-аналіз крові на вміст алкоголю. Тому дуже не зайвим буде знати, що концентрацію алкоголю в 100 проміле для чоловіка середньої комплекції (80-90 кг) забезпечує склянка горілки. Саме з цього й треба виходити. Тобто в країні, де встановлена норма 80 проміле, водій перед поїздкою може дозволити собі або пару келихів легкого вина, або порцію віскі з содовою, або 1-1,5 літра пива. Але пити, навіть у межах установленої норми, перед тим, як сідати за кермо, все ж не варто. Адже навіть якщо водій не перевищив норму вмісту алкоголю в крові, але потрапив у якусь дорожню пригоду, на нього чекає серйозніше покарання, ніж абсолютно тверезої людини.