Нехай Європа вводить все більш жорсткі норми на вихлоп автомобілів. Нашому туристу до цього діла немає. Як зазначає видання «Імеєш право», обмеження стосуються нових автомобілів, які купують європейці. А старого — в тому числі й вітчизняного виробництва — і в різних Італіях вистачає. Тому шлях за кордон відкритий і власнику старого «Москвича», тридцятий рік коптящого небо, і власнику нової іномарки, що відповідає нормам «Євро-4». Щоправда, якщо зовнішній вигляд машини здатен викликати тривогу за безпеку самого її перебування на дорозі, при перетині кордону господаря автораритету можуть наполегливо попросити пройти технічний контроль. Після чого йому запропонують повернутися додому — в країну, де під прикриттям купленого у корупціонера-гаішника талона техогляду можна спокійно їздити на будь-якому «відрі з болтами».<\/p>
Втім, зазвичай проблем з перетином кордону через технічний стан машини не виникає. Не рахуючи якихось національних особливостей. Наприклад, взимку до Фінляндії не пустять на літній гумі, а з сильним тонуванням стекол — у будь-яку пору року. Дозволено лише заводське, в межах 25%.<\/p>
Паперовий старт <\/strong><\/p>
Для в'їзду на територію Європейського Союзу необхідно мати такі документи: права на керування автомобілем, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, страховку «Зелена карта» (Green Card), довіреність на автомобіль, якщо ви не є власником транспортного засобу, закордонний паспорт, медичне страхування та візу. Потрібно мати і талон техогляду. До речі, поїздка за довіреністю, як від фізичної, так і від юридичної особи, не найкращий варіант. По-перше, її потрібно перекласти та засвідчити у нотаріуса (перекласти бажано мовами всіх тих країн, що трапляться на вашому шляху). По-друге, у поліції все одно є привід сумніватися у справжності паперу: для них це якась фількина грамота з печаткою.<\/p>
З правами теж все не так просто. Більшість наших співвітчизників, виїжджаючи до Європи, беруть із собою звичайні права. Найчастіше проблем не виникає. Адже, згідно з додатком 6 до Віденської конвенції про дорожній рух 1968 року, щоб права визнавалися на міжнародному рівні, у них має бути напис французькою мовою «Permis de conduire». Все інше може бути написане національною мовою. Однак щоб не мати проблем із надто прискіпливими поліцейськими, краще завчасно оформити права міжнародного зразка.<\/p>
Бланк міжнародного водійського посвідчення являє собою сіру книжечку формату А6 (148х105 мм). На другій сторінці обкладинки французькою мовою вказані особисті дані власника прав. Інші сторінки — переклад цієї інформації російською, англійською, іспанською, німецькою, португальською, арабською, японською та китайською мовами. Для того щоб отримати міжнародне водійське посвідчення, необхідно звернутися до ДАІ за місцем проживання. Міліціонери попросять вас надати заяву на видачу посвідчення, екзаменаційну картку водія (якщо цей документ втрачено, вам необхідно буде його відновити в тому відділенні ДАІ, де ви востаннє отримували права), дійсну медичну довідку, паспорт, фотографію розміром 3,5х4,5 см на матовому папері та квитанцію про оплату встановлених зборів. Міжнародне водійське посвідчення видається без складання кваліфікаційних іспитів.<\/p>
Варто знати, що міжнародне водійське посвідчення недійсне в країні, яка видала документ (наприклад, в Україні), і призначене лише для їзди дорогами в державах, що підписали Конвенцію про дорожній рух. Тобто до рідного кордону ви повинні пред'являти вітчизняні права, після — міжнародні.<\/p>
«Зелена карта» (Green Card) — це міжнародна програма страхування цивільної відповідальності власників автотранспорту в разі ДТП. Вона діє в усіх європейських країнах (за винятком Росії), навіть у Білорусі. Придбати її можна в страховій компанії або безпосередньо на кордоні. У столиці страховка на 15 днів коштує приблизно €35. На кордоні таку ж можна придбати значно дешевше (€15-20). Іншими словами, якщо вам важлива економія на полісі, краще купувати його на кордоні. Якщо ж ви хочете менше проблем із тим, щоб отримати відшкодування збитку при настанні страхового випадку, купувати страховку краще в столиці.<\/p>
«Зелена карта» дозволить вам отримати компенсацію (після повернення додому) лише в тому випадку, якщо ви є потерпілою стороною і у вас є всі підтверджуючі це документи, а саме: копія протоколу дорожньої поліції, номер страхового полісу винуватця аварії, повідомлення про аварію, видане його страховою компанією. Всі ці документи потрібно передати до страхової компанії, де ви купували поліс. А от якщо винуватцем аварії стали ви, вам потрібно буде лише пред'явити поліції поліс, і страхові компанії, як це прийнято в Європі, вже будуть розбиратися між собою без вашої участі.<\/p>
Згідно з резолюцією робочої групи з дорожнього руху ООН від 2000 року, «договори між національними страховими бюро повинні підтверджувати відшкодування повної вартості збитку, а також платежі витрат і винагород, які мають бути узгоджені». Тобто страховка, на відміну від вітчизняної, має покрити будь-яку шкоду. В даний час європейці обговорюють можливість введення ліміту за виплатами — не більше $10 млн, однак поки цього не сталося.<\/p>
Медичне страхування — найбільш простий в оформленні документ. Отримати його можна практично в будь-якій страховій компанії. У полісі має бути зазначено, на якій території він діє (зазвичай — всі європейські країни). Вартість полісу залежить від тривалості вашої поїздки — як правило, з розрахунку €1 на день.<\/p>
На більшості європейських кордонів вас попросять пред'явити паспорт з візою. Для отримання шенгенської візи необхідно або отримати запрошення від друзів, які живуть в країнах Шенгену, або забронювати готелі за маршрутом на весь період перебування. Останнє можна зробити через туристичне агентство, або самостійно, через Інтернет. Однак якщо ви вирішили діяти самостійно, то краще заздалегідь ознайомитися з правилами посольств. Наприклад, у французькому не приймають як підтвердження бронювання факс з готелю. Потрібен оригінал броні, який вам можуть вислати, скажімо, експрес-поштою. Інші країни, наприклад, Чехія, вимагають підтвердження не лише броні, а й оплати. Для цього достатньо пред'явити виписку з рахунку, де видно списання потрібної суми.
Якщо ви лише приблизно визначили свій маршрут, хочете їхати «куди очі дивляться» і плануєте зупинятися в кемпінгах або мотелях, багато агентств пропонують оформлення лише віз, без проживання. Щоправда, це не цілком законно. Справа в тому, що турфірми все одно надають посольству інформацію про те, де ви будете проживати - наприклад, у якомусь «дружньому» їм готелі.
І коли в посольстві починають сумніватися, чи може невеликий готель щоденно приймати тисячі туристів, то починаються проблеми. Як пояснили у візовій службі посольства Німеччини, «пред'явлення підроблених документів, а також повідомлення свідомо неправдивих відомостей може спричинити заборону на в'їзд до держав Шенгенської угоди». Тобто ви можете отримати в паспорт штамп про відмову у видачі візи - і не зможете протягом кількох років отримати її в жодному з посольств країн Шенгену.
Якщо ж візу без запрошення та броні вам все ж дали, то будьте готові до проблем на кордоні. Прикордонники мають повне право поцікавитися вашими планами на нічліг, і що їм говорити, вирішувати вам. Якщо ж ви чимось не сподобаєтеся прикордоннику, він вас може не пустити в країну навіть за наявності візи.
Шенгенську візу слід отримувати в посольстві тієї країни, де ви плануєте бути найдовше. Як пояснили в посольстві Фінляндії, «за шенгенськими правилами, насамперед шенгенські візи слід отримувати в посольствах або консульствах країн основного перебування. Якщо основною країною перебування є інша країна Шенгенської угоди, посольство Фінляндії не може видати візу, навіть якщо поїздка йде транзитом через Фінляндію».
Громадянам України для транзиту через Польщу (до 5 днів) за наявності шенгенської, чеської або словацької візи транзитна віза не потрібна. Якщо ж ви плануєте їхати через інші країни, наприклад, Угорщину або Словаччину, доведеться, окрім шенгенської візи, отримати ще й транзитні візи цих країн.
Про транзитні візи треба подбати заздалегідь, звернувшись до посольств, щоб через якісь обставини вам не зіпсували відпочинок, відмовивши у їх видачі на кордоні. Але питання з транзитними візами краще вирішувати тоді, коли ви вже визначилися з маршрутом поїздки. Більшість країн видають транзитні візи протягом трьох-семи днів. Коштують вони, як правило, від €10 до €50.
Сухий шлях
Є кілька шляхів, якими можна потрапити до Європи на власному автомобілі. Найбільш популярний маршрут - через територію Польщі, транзитом через Варшаву до Франкфурта-на-Одері. Після цього шляхи розходяться. Можна поїхати на південь до Італії, на південний захід до Франції або на захід до Голландії. А от до Греції краще їхати через Україну (траса М3), далі через Румунію та Болгарію.
Варто враховувати, що багато залежить не лише від мети подорожі, але й від особливостей тих країн, через які ви плануєте їхати. Іноді більший за кілометражем маршрут може бути значно швидшим та безпечнішим. Можна самостійно розробити маршрут, забронювати готелі по всьому маршруту, отримати необхідні візи, відстоявши черги в посольствах, і купити страховку. А можна доручити всі ці клопоти спеціалізованим турфірмам, які займаються організацією автоподорожей. Їхні послуги включають розробку маршруту, візу, медичну страховку, Green Card та бронювання готелів. Коштує така послуга в середньому ?400-500.
Але на цьому витрати не закінчуються, а лише починаються. Повну вартість поїздки можна розрахувати лише приблизно. Все залежить від того, в яку країну ви збираєтеся, яким маршрутом будете туди добиратися, як і де ви збираєтеся зупинятися, чи є для вас автомобіль лише засобом доставки до потрібного місця, чи ви будете постійно їздити околицями. А може, ви плануєте щодня проводити в новому місті. Проте, за даними бюро подорожей, яке організовує поїздки на автомобілі до країн Європи, мінімальний бюджет поїздки до Чехії двох дорослих з дитиною становить €1.015 за два тижні, а, наприклад, до Венеції тим же складом і на той же термін - €2.150.
До цих розрахунків окрім необхідних документів включається вартість бензину, проживання в готелях по дорозі та на місці, а також приблизна вартість харчування.
Їхні звичаї
У нашого співвітчизника, який потрапив до Європи, виникає маса побутових складнощів, пов'язаних з пересуванням на автомобілі. Адже багато речей, починаючи від маркування бензину і закінчуючи правилами дорожнього руху, суттєво відрізняються від того, що прийнято вдома.
Наприклад, на нерегульованому перехресті водій зобов'язаний пропустити пішохода. За порушення - штраф від ?50 до €100, залежно від країни. А якщо ви на пішохода наїдете, суд може винести вам досить суворе покарання у вигляді позбавлення волі або виплати постраждалому кількох тисяч євро як компенсацію медичних витрат та моральної шкоди. Більше того, у багатьох країнах водії зобов'язані пропускати пішоходів, навіть якщо ті переходять дорогу в недозволеному місці. Скажімо, у Празі єдиним транспортним засобом, який не повинен зупинятися перед пішоходом, є трамвай.
За непристебнутий ремінь, який наші співвітчизники звикли вважати ознакою завзяття, доведеться заплатити штраф до €400. Причому його можуть виписати, навіть якщо не пристебнутий пасажир на задньому сидінні. Штраф, до речі, ніхто не пропонуватиме сплатити на місці, що не повинно наводити автолюбителя на думку, нібито квитанцію із позначенням абсолютно непристойної суми можна спокійно викинути зі словами «кому винен, прощаю». Зекономлені таким чином кілька сотень євро можуть обернутися наступного разу відмовою у видачі візи - тобто закрити вам одним махом увесь Шенген.
Ще одна складність для звиклих гасати вітчизняними просторами - круговий рух. Європейці не дотримуються нашого «правила правої руки» і вважають, що головна дорога у того, хто знаходиться на колі.
Потрібно уважно стежити за швидкісним режимом у містах, адже в Європі максимальна швидкість не 60 км/год, як у нас, а 50. І в жодному разі не можна порушувати правила паркування. Без жодних розмов машину евакуюють на штрафмайданчик, послуги якого коштують від 0,5 до 1,5 євро на годину. Ще одна несподіванка для громадян колишнього Союзу - це платні дороги. У нас їх тільки збираються будувати, а в Європі вони поширені повсюдно (крім Німеччини). Ціни на проїзд по них досить високі (наприклад, проїзд від Парижа до Ніцци коштує €57,70). Альтернативні безплатні дороги зазвичай не дозволяють пересуватися швидко. У деяких країнах, таких як Австрія чи Чехія, користування всіма швидкісними магістралями платне. Причому платити треба не при в'їзді на певну дорогу, а купувати спеціальну марку на кордоні. Якщо під лобовим склом марки немає, на вас чекає серйозний штраф.
Незвичним для вітчизняного автолюбителя буде і цінник на заправці. Річ у тім, що жителі європейських країн по-іншому називають марки бензину. 92-й - це Normal, 95-й - Super або Eurosuper, а 98-й - Super Plus.
При дотриманні всіх цих (не дуже складних) правил організації поїздки та належній поведінці під час неї виїхати з країни на власному автомобілі - якщо він, правда, відповідає європейським технічним вимогам - нескладно. Зате після перетину кордону ви отримаєте необмежену свободу пересування в межах країн Шенгенської угоди. Які відвідати міста та країни, які подивитися пам'ятки, залежить тільки від вашої фантазії та фінансових можливостей. Але така відпустка точно буде вдалою і запам'ятається на довгі роки.