За словами євродепутата Тетяни Жданок, і без цього статусу незабаром права негромадян Латвії багато в чому будуть зрівняні з правами громадян. Наприклад, вони зможуть перетинати кордони країн Євросоюзу без віз.
Виконуючи вимоги директиви ЄС, латвійська влада розпочала розробку нового Закону про статус постійного мешканця Європейського Співтовариства в Латвійській Республіці та роботу над змінами до Закону про імміграцію. Після того, як нові положення набудуть чинності (це має відбутися 23 січня 2006 року), негромадяни Латвії зможуть добровільно отримати новий статус - постійного мешканця ЄС.
Цей статус не надаватиметься автоматично - претендент повинен буде написати заяву. Претендент також має відповідати низці вимог. Зокрема, він повинен безперервно проживати на території країни ЄС не менше п'яти років, а також довести, що має достатній рівень доходів, пред'явити медичну страховку та підтвердити знання державної мови. Влада країни може відмовити у наданні статусу постійного мешканця ЄС особам, засудженим за тяжкі злочини. Вона також може відкликати цей статус, якщо особа перебувала за межами ЄС протягом 12 місяців поспіль.
Якими правами користуватимуться постійні мешканці ЄС? У директиві записано, що до цих людей має бути таке ж ставлення, як і до громадян у сфері зайнятості (за винятком держструктур), освіти, соціального забезпечення, податкових пільг, придбання товарів та послуг, участі в профспілкових організаціях, свободи пересування територією держави. А от можливості безвізових поїздок територією ЄС директивою для цих осіб не передбачено.
Крім того, країни ЄС матимуть можливість обмежувати на свій розсуд деякі права постійних мешканців. Наприклад, вони можуть виплачувати їм лише мінімальні соціальні допомоги або обмежувати їхнє право на роботу там, де вважатимуть це за необхідне.
Загалом, навряд чи негромадянину Латвії вигідний статус постійного мешканця ЄС, оскільки він і так уже має всі вищезазначені права, причому не в урізаному, а в повному обсязі. Виняток можуть становити ті негромадяни, які збираються протягом тривалого часу працювати в одній із країн Євросоюзу. Директивою 2003/109/EC передбачено, що постійний мешканець, який отримав статус в одній країні, може просити вид на проживання в іншій, за умови що має достатні для існування кошти або контракт на роботу. Якщо такий вид на проживання надано, то ця особа може викликати до себе і сім'ю.
Втім, тут треба враховувати, що ця директива не діятиме в трьох країнах ЄС - Великій Британії, Ірландії та Данії. Саме дві перші держави якраз і є основними роботодавцями як для негромадян, так і для громадян Латвії.