У 2004 році Ярослав був одним із лідерів команди «Ландбоувкредит-Кольнаго», але вже наступного сезону Поповича запросили до «Дискавері Ченнел», де сяяв американський гонщик Ленс Армстронг. Українець виданий аванс відпрацював з лишком – вже наступного сезону він став головним відкриттям головної веломногоденки – «Тур де Франс». Дебютант «Великої петлі» не лише допоміг Армстронгу всьоме поспіль перемогти в гонці, але й був визнаний найкращим молодим гонщиком. Початок кар'єри в новій команді складався якнайкраще.
І вже цього сезону фахівці пророкували Поповичу роль лідера «Дискавері Ченнел», адже Великий Армстронг заявив про завершення своєї кар'єри. Однак керівництво «конюшні» не поспішало визначати, хто стане головним у «Дискавері», пустивши справу на самоплив. «На зборах перед початком «Тур де Франс» наші боси вирішили зробити ставку на велосипедиста, який покаже найкращий час на перших гірських етапах, - розповідав згодом українець. - На рівнині мої колеги по команді Джордж Хінкепі та Паоло Савольделлі трималися серед лідерів, але вже перші етапи в горах ми програвали, і одразу стало зрозуміло, що про високі місця в загальному заліку можна забути. Тому подальша стратегія зазнала змін. Керівництво поставило перед нами чітку мету – думати про перемоги на окремих етапах».
Завдання Ярослав з успіхом виконав, щоправда, перемога ця не дозволила українському велогонщику піднятися вище 25 місця в підсумковій табелі про ранги. Попович залишився незадоволеним собою, адже планував зайняти місце з п'ятого по восьме – не склалося. На результаті позначилися і прорахунки в підготовці команди, і відсутність чіткого плану дій. Але керівники були іншої думки. «Одразу після фінішу «Тур де Франс», ще в Парижі, з нами зустрілися спонсори й сказали, що нічого страшного не сталося. Мовляв, треба вміти й програвати. А зараз для всієї команди головне - зробити правильні висновки з поразки, і тоді легше буде взяти реванш наступного року», - говорить Ярослав.
У 2006 році Попович не блиснув результатами і на чемпіонаті світу, і причина тут була вже зовсім інша - Ярослав не встиг відновитися після звичайної застуди. «До чемпіонату світу я брав участь у багатоденці «Тур Польщі». Під час двох останніх гонок безпросвітно лив дощ, а температура повітря впала до +4. Мабуть, там я й застудився. І хоча перед стартом у Мадриді температура впала, здоровим мене теж не можна було назвати. Думаю, в іншій ситуації проїхав би швидше. Хоча, зізнаюся, п'єдестал пошани мені не світив».
Цієї застуди могло й не бути, адже питання з участю Ярослава в гонці вирішувалося до самого останнього моменту – Попович відновлювався після розтягнення зв'язок лівої ноги. Тож чекати хороших результатів наприкінці сезону не доводилося, а от наступного – вимагатимуть перемог.
Дуже сподіваємося, що вигравати йому допоможе турбота близької людини – минулого року Попович одружився. Обраницею його стала італійка з французьким корінням Сінді Марія Бароне. На представницю саме цієї країни вибір упав невипадково – ось уже сім років українець живе й тренується в Італії. Але свою долю він знайшов не на Апеннінському півострові, а на острові Нова Каледонія, де Ярослав брав участь у змаганнях з велогонок, а його обраниця – з тріатлону.
9 серпня 2005 року Ярослав і Сінді зареєстрували свій шлюб у Флоренції, але гучного свята не робили – через зволікання з отриманням візи в Італію не зміг приїхати ніхто з родичів нареченого, до того ж вінчання – головний обряд на весіллі італійців – вирішили проводити в Україні. Вся церемонія обмежилася невеликою вечіркою, на якій були присутні батьки Сінді та близькі друзі молодої сім'ї.
Мама Ярослава Марія Попович хоч і не була на весіллі, але своє благословення дітям дала. «Це частина наших галицьких традицій – обов'язково перед весіллям просити благословення у батьків, - розповіла Марія Петрівна. – І Ярослав привозив Сінді на оглядини у грудні 2004 року».
Італійку вразила Україна – вона побувала в маленькій квартирці в Дрогобичі, де живуть батьки Ярослава та його молодші брат і сестра, познайомилася зі старшою сестрою та її сім'єю, оглянула пам'ятки міста і, звісно, разом із майбутньою свекрухою пробувала готувати. «Сінді захотіла навчитися ліпити вареники, - згадує Марія Петрівна. – Ярослав уміє їх готувати, і я дуже здивувалася, коли побачила, що він не забув, як це робиться! У дитинстві син мені завжди допомагав на кухні і ще тоді дечого навчився. Сінді запитала, чому він не ліпить вареники вдома, в Італії, адже це так смачно!»
Ярослав же згадує інше: «Я думаю, що вона налаштовувалася на зустріч із черствими, закритими людьми. А виявилося навпаки: люди в Україні дуже добрі. Ще їй сподобалися наші церкви українські».
Зі спілкуванням майбутніх родичів проблем не виникало: Ярослав навчив її кільком словам українською. Особливо Сінді сподобалося діалектне слово «файно». Сінді уважно прислухалася до української мови, але мову поки не осилила, зате вона знає англійську та французьку, адже мати в неї – француженка, а батько – італієць. «Іноді я беру словник і шукаю потрібне слово, часто Ярослав допомагає, - поділилася Марія Попович. - Однак назви страв, які сподобалися невістці, я не перекладаю. У нас на Різдво печуть пампушки з повидлом (можна назвати їх і пончики), потім роблять солодкі пляцки – торти, у формочках печуть горішки з пісочного тіста, а всередину кладуть варене згущене молоко. Все це припало до смаку Сінді, вона просила навчити її готувати і переписала деякі рецепти. У захваті була від маринованих огірків, навіть відвезла з собою кілька банок».
Зараз подружжя живе неподалік від Флоренції в містечку Поджіо-Акаяно. Ярослав більшу частину часу проводить на змаганнях і тренуваннях, а 20-річна Сінді вчиться на викладача французької мови та літератури. У майбутньому вона хотіла б працювати з дітьми дошкільного віку.
«Для спортсмена дуже важливо мати поруч людину, яка розуміє тебе, яка чекає. Сінді з розумінням ставиться до того, що після 6-7 годин тренування я приїжджаю додому виснажений і хочу просто відпочити», - визнає Ярослав і зазначає, що «бути дружиною спортсмена, який весь час на змаганнях – нелегко». А щоб Сінді не сумувала, коли Ярослава немає вдома, Поповичі завели собаку.
12 серпня в храмі Святої Трійці Ярослав і Сінді повінчалися, стали подружжям і перед Богом. Єдине, що вимагали від італійської нареченої – довідку про те, що вона хрещена. Ярослав не любитель пишних весіль і скупчення людей, тому вечірка після вінчання була досить скромною – у трускавецькому етноресторані «Йо-ма-йо» п'ятизіркового санаторію «Ріксус-Прикарпаття». Присутні на святі були лише найближчі люди.
До Дрогобича приїхали двадцять іноземних гостей, яких гостинні господарі поселили в найкращому готелі сусіднього Трускавця, а напередодні весілля нарешті познайомилися між собою батьки нареченого та нареченої. «Ми боялися, що гостям Україна не сподобається, - розповіла журналістам мама Ярослава, - адже батьки Сінді-Марії живуть в Італії, а її батько Рікардо Бароне обіймає високу посаду консула Нової Каледонії. Але всі побоювання були марними – гості були вражені Карпатами, єдине, що їх шокувало – це стан наших доріг». Зі зворотним візитом батьки нареченого не поспішають – жарт чи ні, дістатися до Нової Каледонії потрібно як мінімум 23 години, з пересадкою в Токіо, та й ціни на квитки немаленькі. «Щоб дістатися до Каледонії, доведеться витратити близько 4 тисяч євро, - нарікає Марія. – Живемо ми небагато, вся надія тільки на Ярослава – він зараз головний годувальник у нашій сім'ї. Можливо, і до Каледонії колись доїдемо. Хоча мене б цілком влаштувала поїздка до Італії. Шкода, що не вдалося бути присутніми на весіллі сина».
Ну а поки у велогонщиків міжсезоння, Ярослав і Сінді планують завести дитину. «Вже зараз я кажу, що не пущу свого сина у велоспорт, - каже Ярослав, - тому що це дуже важко. Хоча, звичайно, якщо він цього сильно захоче, то, звичайно, відступлю, забороняти не буду».
В Україні Ярослав буває нечасто. Незважаючи на успіхи наших велогонщиків, інтересу до цього виду спорту ні з боку держави, ні з боку спонсорів немає. «В Україні велоспорт всіляко ігнорують, - каже у всіх інтерв'ю Попович. – А ж грошові люди могли б мати відмінну рекламу. Це ж величезний ринок. В Україні цього ще не розуміють». Тим не менше, міняти громадянство він, як і раніше, не збирається.