Другу половину 90-х російську збірну неможливо уявити без Валерія Карпіна, півзахисника, який може повністю змінити ритм гри і повести партнерів за собою, буквально змушуючи їх грати в атакуючий футбол. Саме Карпін волею долі став справжнім талісманом для збірної Росії у відбіркових матчах Євро-2000.
Валерій Карпін народився 2 лютого 1969 року в маленькому прибалтійському містечку Нарві, відомому, мабуть, лише тим, що на початку XVIII століття поруч з ним відбулася битва російського та шведського війська, невдала для царя Петра I. У дитячі роки Валерій тренувався в команді під керівництвом Юрія Шаламова. За визнанням самого Карпіна, він на все життя запам'ятав ці перші тренування і вже тоді зрозумів, що футбол – це більш ніж серйозно.
У шістнадцятирічному віці Валерій поїхав грати в Таллінн. Продовжив свою футбольну кар'єру в московському ЦСКА, де проходив військову службу, і воронезькому «Факелі». Але розкрився як справжній майстер, граючи в московському «Спартаку» (1990-1994 роки). У складі «червоно-білих» Валерій став віце-чемпіоном СРСР (1991-й) і двічі ставав чемпіоном Росії (1992-й, 1993 року).
Однак рівень чемпіонату Росії не відповідав амбіціям талановитого футболіста. Тому влітку 1994 року після чемпіонату світу Карпін поїхав до Іспанії, уклавши контракт із клубом першого дивізіону «Реал Сосьєдад». Запрошував росіянина до своєї команди знаменитий валлійський тренер Джон Тошак, що згодом очолював мадридський «Реал». Після приїзду в Сан-Себастьян Валерій одразу ж почав освоювати іспанську мову. Він був єдиним росіянином у команді і розумів, який дискомфорт йому доведеться відчувати, спілкуючись із гравцями та тренерами через перекладача. Незабаром після свого дебюту в «Реал Сосьєдад» він у прямому телевізійному ефірі виконав пісню іспанською, чим буквально закохав у себе місцевих уболівальників і журналістів.
Два роки по тому Валерій опинився у «Валенсії», а потім у «Сельті» з Віго. Перехід з «Валенсії» до «Сельти» не був випадковістю. Немалу роль відіграло й те, що у Віго грав його колишній одноклубник по «Спартаку» Олександр Мостовий. Саме в «Сельті» з новою силою засяяла зірка Карпіна. Російський тандем витягнув клуб-середняк в еліту іспанського футболу. У 1999 році «Сельта» довгий час перебувала в групі лідерів чемпіонату, але в останніх турах припустилася осічок і втратила місце в престижному турнірі – Лізі чемпіонів.
Тим не менш цей сезон можна назвати вдалим для Карпіна. Він став ключовою фігурою півзахисту «Сельти» і був визнаний найкращим півзахисником у країні у своєму амплуа. Успішно виступав футболіст і за збірну Росії. Саме в 1999-му Валерій забив переможні м'ячі в матчах відбіркового циклу Євро-2000 проти збірних Франції та Ісландії.
Пам'ятним є й інший поєдинок того відбіркового турніру – з командою України в Москві. Карпін потужним ударом зі штрафного відкрив рахунок у матчі, але перемога вислизнула від росіян після фатальної помилки голкіпера Олександра Філімонова на останніх хвилинах зустрічі, допущеної при пробитті штрафного Андрієм Шевченком. Збірна Росії не виграла і втратила шанс пробитися на Євро-2000. «Результат матчу проти України – найбільше розчарування в моїй футбольній кар'єрі. Так сильно я не був засмучений ніколи. Навіть у минулому сезоні, коли «Сельта» опинилася за бортом Ліги чемпіонів в останній момент», – визнав Валерій після матчу.
Однак невдачі не зламали його. Карпін, як і раніше, був на провідних ролях у «Сельті», у збірній не мав конкуренції на позиції правого півзахисника. А в листопаді 2000 року Валерій здобув важливу перемогу, щоправда, не на футбольному полі. Мадридський суд визнав, що Карпін має право грати нарівні з футболістами – громадянами країн Євросоюзу. Тобто російський футболіст отримав статус громадянина ЄС.
У процесі проти іспанської федерації футболу, футбольної Ліги та «Сельти» Карпін виступав проти дискримінації гравців із країн, що не є членами Євросоюзу. За його словами, він не раз зазнавав утисків з боку клубів, оскільки за чинними в Іспанії правилами в кожній команді може бути не більше п'яти іноземців.
У 2002 році «Сельта» знову була близька до Ліги чемпіонів. Однак, як і три роки тому, спіткнулася в останньому турі і змушена була задовольнятися участю в Кубку УЄФА. Розчарування спіткало Карпіна і на чемпіонаті світу в Японії. Півзахисник збірної Росії хоч і відзначився голом у ворота тунісців, але не вивів її з досить середньої групи за рівнем суперників.
Ще до чемпіонату Валерій неодноразово заявляв, що припинить виступати за національну команду. Однак у лютому 2003 року, через вісім місяців, Карпін знову з'явився у складі збірної. Запрошенню до головної команди країни значною мірою сприяла успішна гра росіянина за новий клуб – «Реал Сосьєдад» із Сан-Себастьяна. Саме Карпін став одним із творців сенсації: провінційна команда довгий час лідирувала в першості Іспанії, випереджаючи сам мадридський «Реал», але задовольнялася лише другим місцем на фініші.
У тому ж 2003 році, у серпні, Валерій змінив громадянство – російське на естонське. Оголошено це було в міжсезоння, під час приїзду півзахисника «Реал Сосьєдада» в рідну Нарву. Саме на батьківщині Карпін відмовився від російського громадянства на користь естонського.
Це рішення далося Валерію нелегко і було прийняте навесні 2003 року після того, як він перестав отримувати запрошення до збірної Росії. За цей час в Естонії приводилися до ладу всі документи для отримання громадянства. Валерій Карпін – правонаступний громадянин по батьківській лінії, чиї батьки народилися і жили на території Естонії ще на початку минулого століття. Однак за законом, щоб отримати паспорт Естонії, йому довелося відмовитися від російського.
Далі буде.