У цей час діяв так званий Регламент до закону «Про іноземців», причому Іспанія тимчасово вийшла з Шенгенської угоди. Іммігранту, який бажає отримати вид на проживання, треба було виконати три умови. Перше - мати запрошення на роботу на піврічний термін. Друге - в'їхати в Іспанію до 7 серпня 2004 року. Третє - показати довідку про несудимість.
690 тис. прохань подали громадяни понад сотні країн. З них 58,7% - чоловіки. Попереду еквадорці (140 тис.), потім румуни (118 тис.), марокканці (86 тис.), колумбійці (86 тис.), болівійці (47 тис.), болгари (26 тис.), аргентинці (24 тис.), українці (22 тис.), пакистанці (15 тис.) і китайці (12 тис.).
Головний сюрприз статистики - потрапляння румунів на друге місце. Що стосується росіян, то їх небагато - близько 8 тис. Загалом російськомовна діаспора в Іспанії оцінюється у 120-130 тис. осіб, серед яких майже половина жили нелегально до теперішнього часу.
Кожен іммігрант після отримання позитивної відповіді на своє прохання повинен зареєструватися в місцевій податковій службі і почати роботу разом із виплатою податку соціального страхування. Цей податок, як і в інших країнах, платить роботодавець. Він становить €250-400 на місяць, залежно від зарплати. З цих грошей проводяться пенсійні виплати, на які в Іспанії має право будь-яка людина, яка платила такий податок протягом 10 років. Таким чином, іммігрант не має можливості поїхати в іншу країну одразу після своєї легалізації, інакше йому не продовжать вид на проживання, виданий лише на один рік.
За цей час іспанська влада сподівається заробити на амністії близько 0,7 млрд. євро, а потім повторити цей результат наступного року. Держсекретар з імміграції Консуело Румі заявила, що амністія «не коштувала навіть одного євро» для платників податків, оскільки майбутні податки компенсують теперішні витрати. Також вона вважає, що в Іспанії залишилося не більше 150 тис. нелегалів, і запропонувала їм «здаватися». Цілком серйозно чиновниця стверджує, що їм нікуди подітися, і краще зробити це добровільно - інакше загрожує депортація та відмова у в'їзді в країну до 10 років.
Останній тиждень дії Регламенту побив усі очікування: у пунктах прийому вишикувалися величезні черги. Наприклад, 6 травня було зібрано майже 40 тис. прохань, а 7-го - майже 55 тис. Втім, в Іспанії досі перебуває майже півмільйона нелегалів. Ці люди чітко діляться на три категорії - на тих, хто приїхав після 7 травня 2004 року, тих, хто має проблеми із законом, а також тих, хто приїхав незадовго до вказаної дати, але не має доказів свого перебування в Іспанії. Багато з них зберігали надію на диво. Але воно не сталося - амністія закінчилася. При цьому не вирішена найголовніша проблема імміграційної політики - в Іспанії відсутній реальний механізм легалізації законослухняних іноземців. Багатостраждальний закон «Про іноземців» не діє, хоча б через те, що з'явився на світ уже мертвонародженим. Отже, як і в 2000 році, кількість нелегалів поступово збільшуватиметься, поки не призведе через п'ять років до «революційної» ситуації, тобто до чергової амністії.
Як повідомила газета «Ель Паїс», міністр праці Хесус Кальдера, «хрещений батько» амністії, не впустив нагоди продемонструвати успіх свого відомства і в останній день процесу з'явився біля одного з пунктів Seguridad Social у Мадриді. Він поспілкувався з кількома іммігрантами, один з яких попросив його продовжити дію Регламенту, але отримав тверду відмову. Завдання уряду виконано. «Майже 700 тис. легалізованих іммігрантів - це понад 80% усіх нелегалів в Іспанії, тому ми задоволені такими результатами», - сказав Кальдера журналістам.
Вкотре він знову навмисно плутає бажане з дійсністю. Адже кількість прохань не є рівною кількості іноземців, які отримають свій номер соцстраху і не втратять його протягом наступного року.
У будь-якому разі, амністію потрібно розглядати як гуманний та економічно вигідний крок. Іспанія отримає нових працівників, переважно молодих. Її населення успішно зростає і завдяки іноземцям нещодавно досягло небаченої цифри - 44 млн. осіб. Тих іммігрантів, хто не платитиме податки, незабаром позбавлять виду на проживання, а решта ввіллються в іспанське суспільство. Побажаймо їм успіху.