Ленс Армстронг докотився до допінгу
ВЕЛОСПОРТ
Професійні велосипедисти почали приймати заборонені речовини ще на зорі розвитку виду спорту. Серйозно зайнятися проблемою організатори велоперегонів вирішили лише на початку п'ятдесятих років ХХ століття — саме тоді з'явилися інноваційні методи виявлення заборонених речовин в організмі. Наріжним каменем стала смерть Тома Сімпсона, який помер від передозування амфетаміном (ефект впливу полягає у підвищенні активності та бадьорості, зниженні втомлюваності, збільшенні здатності концентрувати увагу та зниженні потреби у сні) на 13-му етапі багатоденки «Тур де Франс». Сталося це у 1967 році.
Час минав, а проблема залишалася. Допінгові скандали в сучасному велоспорті ростуть як гриби після дощу. Одним із найгучніших допінгових викриттів стала історія з перемігшим рак американцем Ленсом Армстронгом, який є єдиним спортсменом, що сім разів фінішував першим у загальному заліку «Тур де Франс» (1999–2005). І все б нічого, якби в одному з інтерв'ю спортсмен не повідомив, що без стимуляторів виграти подібний веломарафон неможливо. Нагорода швидко знайшла свого героя: у 2012 році Ленса було довічно дискваліфіковано за застосування допінгу та позбавлено всіх титулів, здобутих починаючи з 1998 року.
Не залишились осторонь і російські спортсмени. Одна з найуспішніших російських шосейних велогонщиць останніх років Ольга Забелінська в липні 2014 року потрапилася на використанні забороненого жироспалювача. Втім, вердикт у її справі ще не оголошено, а отже, є надія на благополучний результат.
А ось одному з найкращих російських гонщиків останнього десятиліття Денису Меньшову на краще сподіватися вже пізно: того ж липня він був дискваліфікований на два роки за порушення антидопінгових правил. Результати спортсмена на «Тур де Франс», показані ним у 2009, 2010 та 2012 роках, також були анульовані.
ЛЕГКА АТЛЕТИКА
До 80-х років випадки застосування допінгу в легкій атлетиці були поодинокими, не знаходили повного підтвердження та не викликали широкого суспільного резонансу. Учасником першого гучного скандалу став канадський спринтер Бен Джонсон. У 1988 році він зі світовим рекордом виграв забіг на 100 метрів у фіналі сеульської Олімпіади, а наступного дня в організмі канадця було знайдено заборонений станазол (підвищує силу та витривалість), один із найширше вживаних стероїдних допінгових препаратів і до сьогодні. За порушення регламенту Джонсона було дискваліфіковано.
Об'єднання Німеччини відкрило секрет успіху спортсменів колишнього світового лідера легкої атлетики — Німецької Демократичної Республіки. Найбільше вражає історія чемпіонки Європи 1986 року у штовханні ядра Хайді Крігер. На вимогу тренерського штабу ще з підліткового віку спортсменка приймала анаболічні стероїди та чоловічі гормони, через що в організмі сталися незворотні зміни, і в 1997 році Хайді лягла на операцію з корекції статі, перетворившись на Андреаса. Справу Крігер було предано розголосу, і в 2000 році показання спортсменки (спортсмена?) допомогли довести вину колишнього президента німецького спортивно-гімнастичного союзу НДР Манфреда Евальда та колишнього віце-директора спортивної медичної служби НДР Манфреда Хеппнера, які були визнані винними в заподіянні шкоди 142 атлетам, у тому числі неповнолітнім.
У Росії найбільш «допінговою» дисципліною останніх років стала спортивна ходьба. Результатом найгучнішого викриття вітчизняних ходоків стала дворічна дискваліфікація олімпійської чемпіонки Олени Лашманової. У січні 2014 року в допінг-пробі лідера жіночої збірної країни було виявлено смертельно небезпечний препарат — метаболіт GW1516 (генний допінг).
Як розповів в інтерв'ю Infox.ru Микола Дурманов, один із найвідоміших російських спеціалістів з боротьби з допінгом, GW1516 — це науково-технічна революція в медицині та спорті. Технології, розроблені для лікування серйозних хвороб сучасності, масштабно і підпільно почали застосовуватися в нелегальній спортивній медицині. GW1516 перебудовує роботу генів в організмі людини. Препарат, винайдений у США, випробовувався на мишах, які після його застосування бігали на 60–70 відсотків довше і далі, ніж їхні звичайні побратими. Тим не менш, достатніх досліджень на людях проведено не було. Є підозра, що застосування GW1516 здатне перебудувати роботу серцевого м'яза людини, що може призвести до фатальних наслідків.
Окрім Лашманової, з 2005 по 2014 рік у вживанні допінгу були викриті 11 російських ходоків.
БІАТЛОН
Один із найпопулярніших зимових видів спорту також не залишився осторонь допінгових скандалів. Але, як не дивно, перший випадок вживання спортсменами заборонених речовин був зафіксований лише в 2000 році. Проба на допінг фінської біатлоністки Оуті Кеттунен показала наявність стероїду — надролону, який допомагає швидко та без суттєвих протипоказань наростити м'язову масу. Спортсменку покарали річною дискваліфікацією.
На жаль, сьогодні основний постачальник допінгових скандалів у біатлоні — це Росія. У грудні 2008 року відбувся просто-таки масовий «вилов» наших біатлоністів: одразу три члени основної збірної — Альбіна Ахатова, Катерина Юр'єва та Дмитро Ярошенко — потрапилися на вживанні заборонених препаратів. Трійця отримала трирічну дискваліфікацію без права виступати не лише на Іграх 2010 року, але й на домашній Олімпіаді в Сочі. Дивно, але факт — зовсім нещодавно у Юр'євої стався повторний прокол. Чергове відсторонення від змагань на вісім років поставило хрест на навіть теоретичному поверненні Катерини. Втім, 21 лютого цього року за кілька днів до розкриття повторної допінг-проби Юр'єва оголосила про завершення кар'єри.
Громом наприкінці 2013 року пролунала дискваліфікація Ірини Старих. Тюменська біатлоністка була головною надією жіночої збірної на Олімпіаді в Сочі. Усі, хто знав і тренував Старих, не вірили, що спортсменка свідомо пішла на вживання заборонених речовин. Перший тренер спортсменки Валерій Кондаков припустив, що хтось спеціально міг підмішати їй заборонені речовини в їжу. Тим не менше, це не вберегло росіянку від дворічної дискваліфікації.
ЛИЖНІ ПЕРЕГОНИ
Тут масовий «відлов» спортсменів також стартував тільки на початку нульових, хоча у 80-90-ті чуток ходило чимало. У 2001 році під час чемпіонату світу з лижних видів спорту в Лахті одразу шість фінських гонщиків попалися на вживанні забороненого препарату HES (hydroxyethyl starch). Цей препарат належить до групи медикаментів, які взагалі не є стимуляторами чого-небудь, але заважають лабораторному виявленню стимуляторів. Тому вони включені до заборонних списків.
Наслідки скандалу, що вибухнув, виявилися для фінського лижного спорту катастрофічними. Збірна країни втратила не лише кілька виграних медалей (у тому числі золото в чоловічій естафеті та срібло в жіночій), але й кращих лижників (усіх шістьох дискваліфікували на два роки), тренерів (довічне відсторонення від спортивної діяльності), а також більшості спонсорів.
Перший неприємний випадок, пов'язаний із вживанням заборонених речовин росіянами, стався у 1997 році на чемпіонаті світу з лижних перегонів. Шестиразова олімпійська чемпіонка Любов Єгорова була викрита у застосуванні бромантану (він же адамантилбромфеніламін, він же ладастен, вітчизняне чудо-зілля, що надає спортсменам надзвичайну міць та витривалість) і дискваліфікована на три роки.
Найгучніший же допінг-скандал у вітчизняному лижному спорті стався у 2002 році під час Олімпіади в Солт-Лейк-Сіті. В організмі Лариси Лазутіної та Ольги Данилової було виявлено еритропоетин – гормон, що дозволяє різко підвищити аеробність крові. Висновків з цієї історії російські лижники не зробили, і в 2009 році, напередодні ігор у Ванкувері, на штучному еритропоетині нового покоління були спіймані олімпійські чемпіони Євген Дементьєв та Юлія Чепалова, а також перспективні Наталія Матвєєва та Ніна Рисіна. Пізніше до числа дискваліфікованих приєднався відомий лижник Микола Панкратов. Усі були відсторонені від спорту на два роки.
Результатом вжитих заходів стала зміна керівництва Федерації лижних перегонів Росії (ФЛПР). З приходом на пост президента федерації легендарної Олени В'яльбе гучні скандали стали обходити нашу збірну стороною, але й колишніх перемог більше немає.
ПЛАВАННЯ
Про застосування заборонених речовин у плаванні вперше заговорили ще в XIX столітті. Першопрохідцями не лише в цьому виді, а й у спорті в цілому стали голландці. У 1865 році на турнірі в Амстердамі відразу кількох плавців викрили у використанні стимуляторів – за старою голландською традицією спортсмени знімали стрес. Дискваліфікації тоді вдалося уникнути, оскільки антидопінгового законодавства на той час просто не було.
Перший же офіційний випадок стався на мюнхенській Олімпіаді 1972 року. Американського плавця Ріка Демонта спіймали на ефедрині, який покликаний допомогти у боротьбі із зайвою вагою. Спортсмена було позбавлено золотої медалі, завойованої на дистанції 400 метрів вільним стилем. Щоправда, трохи пізніше з'ясувалося, що Демонт був астматиком і мав медичний дозвіл на ліки. Але навіть 29 років потому Міжнародний олімпійський комітет (МОК) відмовився переглядати підсумки змагань.
Серед російських спортсменів найгучнішим скандалом відзначилася триразова чемпіонка світу Юлія Єфімова. У січні 2014 року в допінг-пробі спортсменки виявили речовину з класу анаболічних стероїдів. Пізніше спортсменка заявляла, що користувалася жироспалювачем, не знаючи, що до його складу входить заборонена речовина. Визнання не врятувало Єфімову від дискваліфікації: спортсменку відсторонили від змагань на 16 місяців.
Із зовсім свіжих випадків – дискваліфікація Сергія Макова. У складі збірної Росії у жовтні 2013 року Маков встановив світовий рекорд у змішаній естафеті на етапі Кубка світу в Москві, пізніше в його допінг-пробі було знайдено остарін – препарат для нарощування м'язової маси. Рік потому спортсмену було винесено невтішний вердикт – два роки дискваліфікації.
«ЧИСТІ»
Незважаючи на постійний потік новин про чергового спійманого спортсмена або появу нових прогресивних методів боротьби з допінгом, є види спорту, де відсоток вживання заборонених речовин мізерно малий. До таких насамперед належать футбол і хокей. За останні роки в російському футболі було взято близько двох тисяч проб, і з них лише три дали позитивний результат. По одному випадку було виявлено у 2010, 2011 та 2012 роках – атлети попалися на діуретиках, марихуані та стимуляторах або, іншими словами, через власну дурість. Адже жоден анаболік не стимулює діяльність мозку, тому командні види спорту входять до категорії «чистих».