Фото агенції epa
Пішов непереможеним
Як відомо, Зінедін ЗІДАН після чемпіонату світу в Німеччині залишає футбол. На початку року легендарний півзахисник страждав через травму м'язів, що приводять стегно. Можливо, саме ця болячка змусила майстра заговорити про відхід зі спорту, хоча його контракт з мадридським «Реалом» розрахований ще на один сезон. Втім, є ще одна причина, що підштовхнула Зізу до рішення повісити бутси на цвях і змусила здригнутися не один тоталізатор у світі. Починаючи з 2004 року, він не виграв жодного титулу. Для людини, звиклої бути першою в усьому, це серйозний удар. Хоча нащадок алжирських іммігрантів ставав чемпіоном світу та Європи, брав Лігу чемпіонів, перемагав у першостях Італії та Іспанії, був володарем «Золотого м'яча», визнавався найкращим гравцем світу, він так і не «наївся» успіхами, не навчився програвати, поступатися в єдиноборствах та йти з поля з опущеною головою. Цим і скористався захисник італійської збірної Марко Матерацці, який спровокував Зідана на грубий фол у фіналі чемпіонату світу.
Між тим Зізу зовсім не та людина, яка страждає на зіркову хворобу. Він нечасто дає інтерв'ю, але справа зовсім не в зарозумілості, а в природній скромності. Він часто повторює, що не є найкращим у світі, а просто хоче цього досягти. Правда, іноді він дозволяє собі тренуватися за індивідуальним графіком, осторонь команди. Так нерідко бувало і в дні чемпіонату світу, зокрема, перед чвертьфіналом проти Бразилії. І головний тренер французької збірної Раймон Доменек, який знає його понад десять років, дивився на такі вольності крізь пальці, вірячи в сумлінність і порядність свого лідера. До геніїв взагалі не можна підходити з загальною міркою.
Треба зазначити, що, на відміну від Роналду або Девіда Бекхема, Зідан не є зіркою модних тусовок і знахідкою для кореспондентів скандальної хроніки відомих таблоїдів. Ім'я Зізу зазвичай згадували тільки у зв'язку з гучними футбольними перемогами. Але за іронією долі у своєму останньому матчі він прославився хуліганським вчинком. Втім, якщо вірити повідомленням, що з'явилися в пресі, про те, що італієць назвав Зідана «кабілом-терористом» або обізвав когось із його близьких родичів, то можна сказати, що Зінедін відповів Матерацці не як футболіст, а як воїн. Не стерпів образи й пішов з поля непереможеним.
Цікаво, що багато хто припускає швидке повернення Зідана у великий футбол. Але вже не в якості гравця, а в ролі тренера. Причому і на цій ниві йому пророкують успіх. Тим не менше, поки в плани зірки тренерська діяльність нібито не входить. Найближчим часом він має намір просто провести з родиною в Мадриді.
Противник чесної гри
Захисник італійської збірної та міланського «Інтера» Марко МАТЕРАЦЦІ давно користується славою футбольного хулігана. Для таких, як він, не існує правил «чесної гри». Якщо говорити мовою хокейних спеціалістів, Матерацці виконує на полі функції «тафгая», тобто бійця, який повинен по мірі можливості налякати суперника і в той же час захистити зірок своєї команди від нападок костоломів. В інтересах команди він готовий піти навіть на провокацію противника, що, власне, весь світ спостерігав у фінальному матчі чемпіонату світу-2006. Такий стиль гри, звісно, багатьом не подобається. Але і «брудний» футбол може приносити результат.
Пару років тому Марко був дискваліфікований на два місяці за удар рукою в обличчя нападника «Сієни» по ходу календарної зустрічі серії «А». Цікаво, що «нерадзурі» (неофіційна назва «Інтера») в тому поєдинку перемогли з рахунком 4:0, а Матерацці навіть не потрапив у заявку на гру, і інцидент стався вже в підтрибунному приміщенні. За цей проступок керівництво «Інтернаціонале» виклало €5 тис. штрафу. У 2005 році у чвертьфіналі Ліги чемпіонів скандаліст примудрився зчепитися з такою спокійною людиною, як екс-форвард «Мілана» Андрій Шевченко. Причому українець, як згодом і Зідан, у відповідь на провокації італійця вдарив його головою. У тому ж сезоні забіяка зламав лідера туринського «Ювентуса» Златана Ібрагімовича. А у чвертьфіналі нинішньої Ліги чемпіонів Матерацці спеціально наніс удар ліктем гравцю іспанського «Вільярреала» та збірної Аргентини Хуану Пабло Соріну.
Вже в Німеччині італієць знову схлопотав дискваліфікацію – у матчі проти збірної Австралії отримав червону картку за фол «останньої надії». І, нарешті, відзначився у фіналі. Цікаво, що перед вирішальним матчем світової першості Матерацці не раз заявляв, що Зідан не становить для його збірної жодної загрози. «У нас є кому доглянути за Зізу», – підкреслював він. І йому вдалося знайти слабке місце генія.
Але, незважаючи на свою поведінку на полі, італієць є зразковим сім'янином і любителем мистецтва. Одного разу разом з дружиною Даніелою та синами Джанмарко і Давіде він навіть побував у московському Кремлі. Йому дуже сподобалась Красна площа, він довго стояв біля Цар-гармати та Цар-дзвона. Щоправда, навіть у цій ситуації не обійшлося без дивної історії. Під час прогулянки батько і старший син Матерацці примудрилися загубити сувеніри з символікою Москви. І засмучений Марко відмовився від відвідування собору Василя Блаженного…
Нова мітла німецького футболу
Коли Юрген КЛІНСМАНН, нападник збірної Німеччини, чемпіон світу 1990 року та чемпіон Європи-1996, був влітку 2004-го призначений головним тренером німецької команди, то він одразу ж заявив, що через два роки, у себе на батьківщині, зробить своїх підопічних найсильнішими у світі. Повірили Клінсманну, що й казати, не дуже. Але молодий наставник почав активні дії одразу ж після того, як зайняв свою посаду. «Нова мітла по-новому мете» – це про нього. Клінсманн різко оновив тренерський штаб всього Німецького футбольного союзу, чим викликав різку критику не тільки з боку «старожилів», але й своїх колишніх друзів. Так, після того як Юрген звільнив тренера воротарів Зеппа Маєра, великий німецький захисник Лотар Маттеус, багаторічний партнер Клінсманна по збірній, назвав його «холоднокровним вбивцею».
Однак головною причиною для критики Клінсманна з боку його недоброзичливців був той факт, що тренер не став повертатися на батьківщину з Каліфорнії, де проживає останніми роками. До нинішньої весни Юрген бував у Німеччині рідкісними наїздами, в основному виконуючи свою роботу за допомогою електронної пошти та за допомогою довірених осіб, які переглядали матчі бундесліги. Сам Клінсманн цим займався не часто.
І ось місяць футбольної лихоманки залишився позаду. Збірна Німеччини на чолі з молодим тренером показала без жодних застережень яскравий і щирий футбол. Причому футбол нехарактерний для Німеччини, без тіні прагматики. Буквально всі фахівці назвали німецьку збірну найперспективнішою командою світу, а Клінсманна – найперспективнішим тренером. До речі, під час чемпіонату світу помітно зросла популярність Клінсманна серед жіночого населення Німеччини. За результатами одного опитування 36% жінок назвали тренера новим героєм країни. А серед його персональних вболівальниць особливо варто виділити канцлера ФРН Ангелу Меркель. Тим не менше, Юрген не став продовжувати контракт зі збірною і подав у відставку, як кажуть, через сімейні обставини.
Форвард без шлаків
Бразилець Луїш Назаріу Ліма в усьому світі більше відомий як РОНАЛДО. На минулому чемпіонаті світу він запам'ятався тим, що побив рекорд результативності цих турнірів, забивши 15-й гол і обігнавши великого німця Герда Мюллера. А ще тим, що в перших матчах грав з явно зайвою вагою. Остання обставина схвилювала всю Бразилію. На цю животрепетну тему публічно висловився навіть президент країни Луїш Інасіу Лула да Сілва. Однак футболіст досить різко відповів першій особі держави: «А про вас кажуть, що ви захоплюєтеся спиртним. Накажете цьому вірити?» Немов хлопчиська він відчитав навіть самого короля футболу Пеле. Едсон Арантес ду Насіменту дозволив прочитати Роналдо невелику нотацію, сенс якої полягав у тому, що форварду більше часу треба приділяти футболу, а не незліченним любовним пригодам, які негативно позначаються на якості гри. Роналдо уїдливо підкреслив, що не хоче на старість перетворитися на стару розвалюху, яка говорить нісенітницю. Усі чудово зрозуміли, в чий город полетів вагомий камінь.
Побісився Зубастик і в Німеччині. За деякими даними, вже після першого матчу проти збірної Коста-Рики він вирішив відпочити в одному з німецьких ресторанів. За свідченнями папараці, «культурний відпочинок» обійшовся зірці приблизно в $1.000. Наступного дня тренуватися він не міг, і йому довелося послатися на нездужання. Бразильця навіть відвезли до лікарні, але лікарі одразу визначили, що він абсолютно здоровий і потребує лише очищення шлунка від шлаків.
Після поразки бразильської збірної у чвертьфіналі Роналдо напевно пригадають пікіровку з Пеле та президентом країни, а також горезвісну зайву вагу. Але, схоже, сам нападник не сильно через це засмутиться. Зараз він посилено відпочиває десь в Іспанії, і його думки напевно знову зайняті виключно жіночою статтю та кулінарією. Втім, одразу після завершення німецької кампанії найкращий бомбардир світових першостей заявив, що готовий допомогти збірній і на наступному мундіалі, 2010 року, який пройде в ПАР. На той час йому буде неповних 34 роки. І, напевно, допоможе, якщо, звичайно, не перетвориться на розвалюху.
Новий ідол Марселя
Мало хто знає, що новий кумир французьких вболівальників півзахисник Франк РІБЕРІ в 19 років підробляв дорожнім робітником, допомагаючи батькові. Він народився в 1983 році на півночі Франції в містечку Булонь-сюр-Мер у день сміху. Всі, хто стежив за чемпіонатом світу, напевно звернули увагу на жахливий шрам на обличчі півзахисника. У дворічному віці маленький Рібері потрапив в аварію, вилетів з лобового скла автомобіля і ледь не загинув. Незважаючи на цю страшну подію, Франк ріс безтурботним і безжурним хлопчиськом. Лише в 21 рік він підписав перший по-справжньому серйозний контракт. Інтерес до хлопця виявив відомий тренер «Меца» Жан Фернандес. Однак, починаючи з 2004 року, кар'єра Рібері йшла тільки вгору. З «Меца» він пішов у турецький «Галатасарай», а звідти – до знаменитого французького «Олімпіка». Йому знадобилося менше року, щоб стати ідолом Марселя та отримати почесне звання «другого Зідана».
Цікаво, що великий Зізу завжди заступницьки ставився до Рібері. Можливо, така симпатія пов'язана з тим, що дружина Франка народилася в маленькому алжирському селі. До речі, вже зараз у самій Франції Рібері набагато популярніший за свого старшого товариша по збірній. А в Марселі від нього без тями всі, від малого до великого. Нещодавно він підписав контракт з «Олімпіком» аж до 2010 року, хоча інтерес до півзахисника проявляли більш солідні клуби – французький «Ліон», англійський «Манчестер Юнайтед», італійський «Ювентус» і навіть іспанська «Барселона». Колишній дорожній робітник навіть чути не хотів про перехід в іншу команду, однак вже в дні світової першості в «Олімпіку» змінився тренер. Це круто змінило плани «другого Зідана». Тепер він готовий піти. Але чи відпустять його гарячі марсельські вболівальники?
Ворог Манчестера та Туманного Альбіону
Молодий португальський півзахисник Кріштіану РОНАЛДУ перейшов до «Манчестер Юнайтед» з лісабонського «Спортінга» у серпні 2003 року. За нього було «сплачено» понад $20 млн. Непогана, погодьтеся, ціна для футболіста, якому тільки виповнилося 18 років. «Чудо-хлопчик», як називали Роналду, одразу став улюбленцем усього Манчестера. Крім повного набору всіх необхідних футбольних талантів – різноманітних фінтів, чудового удару, бачення поля, Кріштіану має ще й симпатичне обличчя, тож з часом цілком міг стати для «МЮ» новим Девідом Бекхемом, на якому можна було б заробити чимало грошей.
Однак тепер до Кріштіану Роналду відчувають особисту неприязнь не тільки в Манчестері, а й на всьому туманному Альбіоні. Поведінка футболіста під час чвертьфіналу світової першості між Португалією та Англією обурила всіх. Треба сказати, що раніше манкуніанці вважали за краще не помічати, що їхній «чудо-хлопчик», так би мовити, з гнильцем. Любить симулювати травми, картинно падати, провокувати суперників і суддів. Загалом, робити все те, чим «славиться» південна й особливо португальська школа футболу. Але під час німецького чемпіонату Англія нарешті побачила справжнє обличчя Кріштіану. Коли Вейн Руні сфолив на Рікарду Карвалью, Роналду стрімголов кинувся до арбітра випрошувати червону картку для порушника. А потім, коли суддя таки видалив англійця, «чудо-хлопчик» весело підморгнув своїй лаві запасних – мовляв, який я молодець. І не подумав Роналду в той момент, що так негарно він вчинив стосовно партнера по «МЮ», та й просто, як, здавалося, всі говорили, друга…
Бачити в Манчестері Роналду більше не хочуть. Руні, кажуть, пообіцяв розірвати португальця на шматки, щойно той потрапить йому на очі. Сам Кріштіану, усвідомивши, що накоїв, теж не рветься повертатися до клубу. «За нинішніх обставин я маю забратися з «Манчестера», – заявив португалець. – Куди перейду, поки не знаю. Хочу грати в Іспанії – у «Реалі» або в «Барселоні». До речі, наставник «МЮ» Алекс Фергюсон поки поводиться якось дивно. То він заявляє, що чекає на футболіста в тренувальному таборі, то, навпаки, каже, що не хоче його бачити. Загалом, Роналду поки залишається гравцем «МЮ».
Від любові до ненависті один гол
Роберто КАРЛОС – один із найвідоміших у світі бразильських футболістів – завжди був об'єктом гарячого поклоніння вболівальників тих команд, за які він грав. Це футболіст з неймовірними фізичними даними: обхват стегна 58 см, стометрівку він бігає за 11 секунд, стрибок вгору з місця – на 67 см. А його «візитною карткою» завжди вважався божевільної сили удар, після якого м'яч летить зі швидкістю 150 км/год. Цей футболіст був ключовою фігурою як у клубах, за які виступав – «Палмейрас», «Інтер», «Реал», так і в національній збірній Бразилії. Усюди Роберто Карлоса плекали, обожнювали й носили на руках. Тим більше що він не забував ділитися заробленими грошима з бідними людьми – організував безкоштовні футбольні школи на батьківщині, роздавав спортивну екіпіровку та інше, й інше, й інше…
І ось, здавалося б, вічно улюблений футболіст в одну мить став у своїй країні ізгоєм. Як це сталося? Дуже просто. Коли в чвертьфіналі чемпіонату світу-2006 французи забивали гол у ворота Бразилії, Роберто Карлос зав'язував шнурки на бутсах. Як таке могло спасти на думку футболісту, який був зобов'язаний у небезпечний для команди момент брати участь у грі, незрозуміло. Але факт залишається фактом: Тьєррі Анрі забив свій гол саме з тієї зони, за яку відповідав Роберто Карлос. І наступного дня вся Бразилія назвала захисника винуватцем поразки. Інших футболістів, щоправда, теж зустріли на батьківщині непривітно: тих, хто виходив з літака «збірників», фанати проводжали свистом і улюлюканням. Але Карлос став головним «цапом-відбувайлом». Ось воістину від любові до ненависті один крок. Поки це призвело лише до того, що захисник заявив про свій відхід зі збірної. Не найкрасивіше, що й казати, завершення кар'єри.