Надзвичайно небезпечним місцем для мігрантів є кордон між Мексикою та США, де знайшли свою смерть майже 6 тис. осіб, які мріяли про нове життя в Америці. Ще 3 тис. життів мігрантів забрали Сахара та Індійський океан. Однак найбільше мігрантів гине при спробі потрапити до Європи. Достатньо сказати, що з 40 тис. жертв більше половини, а саме 23 тис., припали на Старий Світ.
При цьому очевидно, що з кожним роком проблема стає все глибшою та гострішою. Тільки за 9 місяців цього року в Європі загинули 4077 мігрантів. В IOM підкреслюють, що справжня кількість жертв цілком може бути значно вищою за наведені в дослідженні цифри.
Найбільше людей гине, йдеться в 200-сторінковому дослідженні, при спробі перетнути Середземне море. Цього року жертвами морської безодні вже стали 3072 особи. Це черговий антирекорд. Попередній був встановлений у 2011 році і дорівнював майже півтори тисячі осіб.
Зараз у Європарламенті проходить процедура затвердження нового складу Єврокомісії. Через місяць на посаду єврокомісара з внутрішніх справ, у віданні якого знаходиться й імміграційна політика ЄС, вступить Дімітріс Аврамопулос, колишній міністр оборони та закордонних справ Греції, який також працював мером Афін. Європарламентарі затвердили грецького дипломата та політика на цій посаді, важливість якої зростає пропорційно до заглиблення проблеми міграції.
Новий єврокомісар, який буде п'ять наступних років відповідати за імміграційну політику Євросоюзу, вважає, що мігрантам потрібно дозволяти подавати прохання на притулок і робочі візи й у посольствах членів ЄС, що знаходяться в країнах, які не входять до об'єднаної Європи.
Дімітріс Аврамопулос вважає, що головним завданням ЄС та його відомства має стати порятунок людських життів. Він переконаний, що Frontex, прикордонне агентство ЄС, має не тільки перешкоджати проникненню на територію Європи нелегальних мігрантів, але й займатися їх пошуком та порятунком. Для цього, однак, необхідно різко збільшити бюджет прикордонного агентства, який коливається від 80 до 90 млн євро на рік. Однак зробити це в умовах безперервної кризи в єврозоні буде нелегко.
Аврамопулос має намір енергійно домагатися в Єврокомісії зобов'язання членів ЄС не висилати мігрантів та біженців з ЄС. Він виступає за перегляд окремих положень так званого закону «Дублін II», згідно з яким мігранти зобов'язані просити притулку в країні, через яку вони потрапили до Європи. Його комісаріат наполягатиме на більш рівномірному розподілі мігрантів по Європі, а також переконувати уряди членів ЄС приймати більше мігрантів за програмою переселення, організованою Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців. США за цією програмою прийняли понад 50 тис. осіб, а вся Європа – 5.
Завдання та наміри благочестиві, але наскільки вони виконані, зовсім інше питання. Сесілія Мальмстрьом, попередниця Дімітріса Аврамопулоса п'ять років тому теж ставила перед собою високі завдання, але мало що виконала головним чином через протидію членів Євросоюзу.
Під час тригодинного виступу в Європарламенті Аврамопулос кілька разів критикував політику Брюсселя, яка перетворила Старий Світ на «фортецю Європу». Так називають континент юристи, що спеціалізуються на справах мігрантів. Він також засудив уряд Греції, який побудував 10-кілометрову огорожу на кордоні з Туреччиною в районі Евросу. Сухопутний кордон, через який раніше переходили тисячі мігрантів в основному з Афганістану та Іраку, а в останні роки і з Сирії, зараз на замку, але кількість мігрантів, які переходять з Туреччини до ЄС через Грецію, не зменшилася. Просто зараз вони користуються набагато небезпечнішим морським маршрутом. Тож дивуватися різкому збільшенню кількості жертв серед мігрантів у Європі не доводиться.
Фактично біженці з Сирії, де вже більше трьох років вирує громадянська війна; Афганістану та Іраку, Лівії, Еритреї та інших африканських країн, не можуть легально потрапити до Європи. Перешкоди, які вибудовують як ЄС в цілому, так і окремі його члени, змушують мігрантів вирушати у все більш небезпечні подорожі і є головною причиною зростання кількості жертв серед них.
Найбільше мігрантів гине в центральному Середземномор'ї при спробі дістатися з Північної Африки до італійської Лампедузи, Мальти, грецького Криту тощо.
Ще одним «гарячим» кордоном Євросоюзу є кордон між Іспанією та Марокко. Біженці, які вирішили спробувати проникнути до Європи через Піренейський півострів, роблять це в основному через іспанські анклави на території Марокко: Сеуту та Мелілью.
12-кілометрова огорожа заввишки 6 метрів, що оточує Мелілью, є на даний момент головним, мабуть, символом «фортеці Європа». З одного боку цю огорожу, зведення якої обійшлося європейським платникам податків у 30 млн євро, охороняють марокканські солдати, а з іншого — іспанські цивільні гвардійці.
Приблизно така ж огорожа, тільки вдвічі нижча, оточує Сеуту і теж охороняється з обох боків марокканськими та іспанськими військовослужбовцями та поліцією, але це не заважає мігрантам майже щоночі штурмувати стіни і часто долати перешкоду. Минулого року, за даними Frontex, до Сеути та Мелільї проникли близько 7 тис. нелегалів.
Поза всяким сумнівом цей потік, а також дев'ятий вал мігрантів, що прямує до Європи з Африки та Азії через Середземне море, буде тільки збільшуватися. І якщо Брюссель і далі проводитиме таку ж жорстку імміграційну політику, ситуація може вийти з-під контролю та призвести до соціального вибуху.
Сергій МАНУКОВ.
«Expert Online»