У 1972 році в Британії прогримів бестселер Форсайта під назвою «День шакала». У книзі розповідалося про підготовку замаху на президента Франції Шарля де Голля. Найманий убивця на прізвисько Шакал використав свідоцтво про народження померлої дитини для того, щоб отримати британський паспорт на чуже прізвище. Шакал розшукав на одному з кладовищ могилу давно померлої дитини приблизно
одного з ним року народження. Потім попросив у відділі реєстрації шлюбів та смертей видати йому свідоцтво, якого достатньо для отримання паспорта в Міністерстві внутрішніх справ.
Письменник розповідає, що про подібну процедуру йому повідав дехто, хто займався підробкою документів. За словами письменника, існує три способи отримати фальшивий паспорт: можна вкрасти паспорт і замінити на ньому фотографію, можна дати хабар у паспортному столі та отримати незаймано чистий документ, а можна скористатися стратегією Шакала.
«Коли книга вийшла у світ, я гадав, що вони закриють цю лазівку протягом тижня. Це було майже 32 роки тому», - говорить Форсайт. На думку письменника, цей процес зайняв так багато часу, тому що бюрократи ліниві та бездіяльні.
Уряд закликає не драматизувати ситуацію. Лорд Бассам, член лейбористської партії, заявив минулого року, що влада з усією серйозністю ставиться до можливих спадкоємців Шакала, однак цифри вказують на те, що підроблених паспортів у Британії не більше трьох сотих відсотка від загальної кількості. Однак насправді 0,03% - це 1.500 фальшивих паспортів. Виходить, що щороку Міністерство внутрішніх справ Британії допомагає півтори тисячі людей, наміри яких, вочевидь, далекі від благородних.
Злочини, пов'язані з підміною особи, обходяться щороку країні в 1,3 млрд. фунтів. Раніше стратегією Шакала користувалися іноземні шпигуни та члени ІРА, тепер її перейняли нелегальні іммігранти. Саме Міністерство статистики зберігає дані про всіх новонароджених і померлих громадян. Паперова картотека велася міністерськими клерками з 1837 року. Однак із переходом міністерства на електронну базу даних ця лазівка має суттєво звузитися.
Якщо консультації в міністерстві пройдуть успішно, вся картотека найближчим часом буде переведена на комп'ютерну базу даних. Це означає, що якщо людина прийде просити свідоцтво про народження або паспорт, комп'ютер не пропустить факту, що йдеться про давно померлу людину.
Фредерік Форсайт, своєю чергою, вважає, що він ще три десятки років тому пропонував чиновникам дешевий і ефективний спосіб прикрити можливість поширення нелегальних паспортів. «Коли хтось приходить і просить свідоцтво про народження, ви питаєте в нього: «Це для вас?» Якщо для нього особисто, тоді прохач повинен надати чотири різні посвідчення особи, якщо для іншого, то на свідоцтві ставиться штамп дубліката. Для подання заяви на паспорт потрібен оригінал свідоцтва. Вся вартість цієї процедури не перевищувала б двох фунтів, але бюрократи завжди шукають дорожчі шляхи вирішення проблеми», - досадує Форсайт.