Валентин Напалков, представлений красноярською адміністрацією журналістам як перша ластівка програми переселення співвітчизників, кілька років чекав на можливість повернутися до Сибіру, де він народився. Чекав саме держпрограми, затвердженої указом президента РФ №637 у червні 2006 року. Згідно з цією програмою кожному переселенцю до Красноярського краю з федерального бюджету покладено 40 тис. рублів підйомних плюс ще по 15 тис. на кожного члена сім'ї. «Протягом січня 2007 року зібрав довідки, - розповідає Напалков. - І ось уже місяць як живу в орендованій квартирі, працюю на місцевому молокозаводі».
За словами того, хто повернувся на батьківщину 56-річного інженера з-під Одеси, районна адміністрація поставилася до нього доброзичливо, з розумінням, а крайова міграційна служба місяців через два-три обіцяла закінчити оформлювати російське громадянство. Хоча він не забув відзначити і бюрократизм російських міграційних служб за кордоном. Тепер Валентин Напалков протягом року має намір налагодити побут, а потім запропонувати переїхати і дружині з трьома дорослими дітьми. Однак чуйність районної адміністрації, на плечі якої фактично лягла відповідальність за прийом мігранта, навряд чи здатна виправити враження від абсурдності федерального проекту в цілому.
Необхідність державної програми переселення співвітчизників очевидна. На початку року губернатор краю Олександр Хлопонін, відкриваючи Красноярський економічний форум, прямо заявив, що основною перешкодою економічного розвитку Сибіру в найближчі роки буде дефіцит робочої сили. Досить згадати проєкти будівництва в Красноярському краї нового Богучанського алюмінієвого заводу або початку освоєння Василівського родовища золота - всього в довідці, наданій красноярською адміністрацією, йдеться про 35 реалізованих інвестпроектів. Для них у найближче десятиліття необхідно знайти 32 тис. працівників. На 2007-2009 роки заплановано переселення до Красноярського краю 2.283 учасників програми плюс 6.849 членів їхніх сімей, на що виділено 10 млрд рублів федеральних коштів. З них тільки в цьому році мали приїхати 860 кваліфікованих переселенців плюс 2,58 тис. членів їхніх сімей. Поки приїхав один. «Вклали рубль, а ефект на копійку», - коротко прокоментував ситуацію керівник Центру соціальної політики Інституту економіки РАН Євген Гонтмахер.
Незручність становища, в якому опинилися чиновники Федеральної міграційної служби та Мінрегіону, може виправити переорієнтація програми на розширення кола потенційних мігрантів. «Причому серед них далеко не всі будуть особами слов'янської національності, на що підспудно націлена чинна програма», - вважає Гонтмахер, який займається проблемами міграції.
«Ця держпрограма безнадійно запізнилася. Всі, кому треба було повернутися до Росії, зробили це в середині 1990-х років», - впевнений експерт. – А якщо ми хочемо досягти мети зі збільшення народонаселення та накачування регіонів трудовими ресурсами, то, по-перше, слід було б підняти рівень життя всередині країни. А по-друге, було б доцільно скористатися методиками міграційних служб західних країн, які давно налагодили роботу з іноземними мігрантами».