Все почалося ще в далекому 1996 році, коли в американському місті Атланта відбулися Олімпійські ігри. Поїхала на них і одна з найкращих українських спортсменок донеччанка Лілія Подкопаєва. Зал «Джорджія Доум», де проходили змагання зі спортивної гімнастики, був заповнений вщент. 45 тис. глядачів на трибунах, звісно, особливо старанно підтримували своїх співвітчизників, періодично починаючи скандувати «Ю Ес Ей!». Подивитися на змагання прийшов навіть тодішній президент США Білл Клінтон з родиною.
Українки суперниці побоювалися – вона на той момент була діючою чемпіонкою Європи та світу. Але на першому снаряді Лілія виступила не дуже вдало, ставши в загальному заліку лише шостою. Опорний стрибок не був ковзаном Подкопаєвої, тому вона особливо не засмутилася – знала, що найцікавіше для суперниць попереду. Другим був найнелюбніший снаряд донеччанки – бруси, - але тут спортсменка виступила дуже добре, пропустивши вперед лише господарку помосту Домінік Доуз із США. Звісно, публіка підтримувала свою гімнастку і досить холодно сприймала виступ гості з далекої та невідомої на той час країни – України
Під час виступу на одному з найтравмонебезпечніших снарядів – колоді – Лілія зробила все на «відмінно», отримавши від суддів досить високу оцінку. А от американка Доуз із хвилюванням впоратися не змогла – впала зі снаряда і, як наслідок, вибула з боротьби за медалі. Подкопаєва піднялася на третій рядок, а попереду лише китайська та російська гімнастки.
І ось він – момент істини! Вільні вправи завжди вважалися сильною стороною Подкопаєвої, а те, що підготували до Олімпіади її тренери Галина Лосінська, Олег Остапенко та хореограф Світлана Дубова, багато хто взагалі назвав шедевром. Виконавши вправу без сучка і задирки, 18-річна мініатюрна Лілія, піднявши руки, застигла на місці, вклонилася глядачам.. І тут тишу порушив грім оплесків. Американська публіка вітала нову олімпійську чемпіонку в багатоборстві, оскільки всім було зрозуміло, що випередити Лілію вже нікому не вдасться. Це підтвердили своїм рішенням і судді, виставивши донеччанці найвищу оцінку на турнірі – 9,887 бала!
Ніхто не зміг встояти перед чарівною і дуже артистичною Лілією – кожен присутній фотограф намагався закарбувати героїню, а сльози дівчинки, що стояла на п'єдесталі, розтопили серця американців. З перемогою спортсменку привітав особисто президент Клінтон.
«Що я відчувала в той момент? Насамперед – гордість, - розповість згодом Подкопаєва. – Гордість за те, що ти зміг «підняти» президента Америки, який тоді перебував у залі зі своєю родиною. Гордість за те, що твоя праця, і праця людей, які допомагали тобі, не минула даремно.
Олімпійське «золото» - мрія всього життя для будь-якого спортсмена, і коли досягаєш цієї мети, то втома, спустошення, фізичний біль виливаються в своєрідному емоційному стані – без сліз тут не обходиться. Цю медаль я присвятила моїй бабусі Евеліні Михайлівні, яка померла рівно за місяць до Олімпійських ігор. Саме вона привела мене в гімнастику і дала життя в цьому виді спорту. Крім того, мені було дуже приємно, що наша країна перша і найкраща».
Подкопаєва стала справжнім втіленням американської мрії. І не тільки тому, що красива й талановита, але й тому, що змогла здивувати публіку своєю вигадкою. Річ у тім, що купальники у спортивній гімнастиці довгий час не дозволялося якось прикрашати, та, в принципі, ніхто й не намагався це робити. А гімнастки збірної України ризикнули – самі розробили дизайн своїх купальників. Ззаду, на спині, замість тканини вшили сітку, так що плечі здавалися оголеними. До того ж купальник прикрасили ще й блискітками, ставши першопрохідцями у створенні моди на гімнастичні купальники. Саме тоді Лілія вперше почула американське «сексі» на свою адресу.
Відгриміли фанфари Ігор в Атланті, де Лілія заробила ще одну золоту медаль – у фіналі на вільних, і на українку обрушився шквал пропозицій з боку американців. Їй пропонували стати тренером, виступати в різних шоу, стати обличчям однієї з численних спортивних фірм, і навіть вийти заміж за багатого ковбоя! Що й казати, якщо після Ігор у США 1.500 новонароджених дівчаток отримали ім'я Лілія!
Але Подкопаєва абсолютно спокійно поставилася до такої уваги – дуже хотіла продовжити кар'єру спортсменки, але цьому завадили травми. Численні переломи рук і ніг, отримані в ході успішної кар'єри, давали про себе знати. А йти з помосту переможеною теж було не в правилах Лілії – вона вирішила покинути гімнастику чемпіонкою і одразу звернулася за допомогою до американських лікарів.
Подкопаєву прооперували, видаливши їй «шипи» на суглобі, але повертатися в рідну Україну гімнастка не поспішала. Спочатку вона проїхала по 60 містах Америки з показовими виступами. Причому запросив її особисто президент Клінтон – єдину спортсменку з СНД. Потім Лілії запропонували річний контракт на роботу тренером в одному з гімнастичних клубів. Спочатку було дуже важко – як будь-якому спортсмену, що щойно закінчив кар'єру, довелося починати все з нуля. Ліля не знала банальних речей, не вміла готувати, не говорила англійською.
«Перебуваючи в Америці рік, я відчула, наскільки там зручно жити, - поділилася донеччанка. У США ти отримуєш освіту, приходиш на роботу, де платять зарплату – все монотонно. Великий плюс у тому, що я підвчила там англійську мову і спробувала себе в дорослому житті.
Коли я пішла з професійної гімнастики в 1997 році, то вирішила виступати тільки з показовими виступами. Після великого спорту зрозуміла, що абсолютно «голенька» - не знаю, що і як робити, як поводитися у звичайному житті. Було неймовірно важко, хоча мені допомагали друзі та знайомі. Кажуть, що розумний вчиться на чужих помилках. Насправді – ні. Досвід набувається на помилках своїх і, звісно, мудрих порадах інших.
Коли ж я поверталася в Україну, то ридала від щастя – було настільки приємно повернутися на рідну землю і дихати рідним повітрям. Згадую, як колись в Ізраїлі (ми поїхали туди на міжнародний турнір) я побачила євреїв, які після прильоту в Єрусалим цілували землю. Таке ж відчуття відчула я, коли повернулася додому…»
Всі пропозиції щодо зміни громадянства Лілія рішуче відкидала: «Було боляче, прикро, прикро, і все одно я розуміла: моє місце тут, в Україні. Я повинна, при всіх її плюсах і мінусах, щось зробити для своєї країни, для українських дітей. Саме ця думка допомогла мені йти вперед і отримувати від життя задоволення. Я дійсно щаслива, що живу в Україні».
Але Подкопаєва відзначила для себе і позитивні фактори життя в США: «Я захоплююся американцями, бачачи, як вони ставляться до спортсменів. Для них ці люди – герої. Це філософія їхнього життя – американці виховують своїх дітей на прикладі тих, хто досягли в житті певних результатів. Зауважу, що я ставлюся до будь-якої держави, до будь-якої нації лояльно і дипломатично. У кожного своя культура, свій менталітет, у кожній країні є хороші люди і погані. Звісно, мені не вистачало спілкування з друзями, наших театрів, музеїв. Але якщо ти приїхав в іншу країну, то повинен адаптуватися і підлаштовуватися, знаходити підхід до людей».
Коли контракт закінчився, Лілія повернулася додому, але зв'язки з Америкою рвати не стала. Щоліта вона на три місяці вирушала на інший континент, де, як і раніше, займалася з дітьми. А невдовзі в США почали випускати спортивний одяг від Лілії Подкопаєвої. Окрім організаційних питань, українка брала участь і в розробці лінії одягу.
«Під час першої нашої поїздки в Лос-Анджелес на фабрику тканин я привезла свої ескізи, - розповіла Лілія. - Мені відповіли, що все дуже красиво, але буде дуже дорого коштувати, особливо для початківця бізнесмена. І порадили робити щось простіше. Тому я вступила до Донецької академії управління на факультет менеджменту зовнішньоекономічних зв'язків. Це те, що мені стало в нагоді і в Україні, і за кордоном.
Вести бізнес мені допомагають два американські партнери. Адже мовна проблема досі актуальна – щоб добре знати англійську мову, потрібно народитися в Америці або хоча б жити там з дитинства. На побутовому рівні англійською я володію, але пам'ятаю, коли вперше приїхала до Штатів, то це були сльози, соплі, «хай-бай». Після семигодинних тренувань у залі заняття з репетитором проходили за принципом «в одне вухо влетіло - в інше вилетіло». Але потім я прийшла до школи тренувати і три місяці займалася з дітками. Спілкування з ними дуже допомогло у вивченні мови».
Однак зараз Лілія трохи відійшла від справ за кордоном – у неї багато занять і на батьківщині, адже Подкопаєва не тільки проводить фестиваль «Золота Лілія», але й працює з чоловіком Тимофієм Нагорним у компанії «Спорт-Сервіс», а також є послом доброї волі ООН з питань ВІЛ та СНІДу. До того ж нещодавно сім'я Подкопаєвої та Нагорного збільшилася на одну людину – у прекрасної пари з'явився малюк на ім'я Вадим, якого Лілія та Тимофій усиновили, а незабаром у нього з'явиться і сестричка – Лілія перебуває в «цікавому положенні».
«Ми намагаємося щось зробити в Україні, школи відкриваємо, - розповідає чемпіонка. - Нещодавно спортивно-оздоровчий табір перейменували – відтепер він називається «Золота Лілія». Хочемо створити щось на зразок спортивного «Артеку», щоб наші діти набиралися там сил. За статистикою, з десяти новонароджених тільки один повністю здоровий. Ми деградуємо, котимося кудись униз, і так буде продовжуватися доти, доки держава не повернеться до цієї проблеми обличчям.
До того ж зараз в Україні йде шалений тренерський відтік, і всі найкращі наші кадри опиняються за кордоном. Мені б хотілося, щоб і мій тренер, і головний тренер збірної України повернулися сюди і готували наших діток, а не конкурентів нам в інших країнах».