Що це, жарт? Чи, можливо, провокація противників нової єдиної європейської валюти, обурених її нестримним зростанням по відношенню до долара? Ні те, ні інше. Все абсолютно серйозно. За задумом місцевих, районних ініціаторів зі Східного Берліна, новий платіжний засіб, який вони голосно називають регіональною валютою, має зміцнити купівельну спроможність мешканців конкретного району німецької столиці. Вигоду від цього зміцнення отримують місцеві дрібні фірми та окремі продавці – словом, представники локальної економіки в районі площі Кольвітцплатц.
Як запевняє один з ініціаторів незвичайного фінансового проекту Олександр Воїтас, вже близько 20% торгових точок у районі метро «Еберсвальдер штрассе» приймають у себе до оплати нову регіональну валюту «берлінер». Ще 60 дрібних торгових фірм, розкиданих по столиці та навколишній землі Бранденбург, виявили інтерес до «валюти» і готові також приймати у своїх магазинах замість євро «берлінери». У німецькій столиці вже з'явилися обмінні пункти, де будь-який берлінець або приїжджий може обміняти свої законні євро на нові, але також законні місцеві «берлінери».
Під цю затію підведена досить солідна база. Місцеву валюту, швидше за все, найближчим часом друкуватимуть у федеральній друкарні – тій самій, де друкували і друкують євро. Переговори про це ще не закінчені, однак коли цього літа громадськості представили прототипи нових грошових знаків номіналом у 1, 5 і 10 «берлінерів», було оголошено, що всі вони надруковані саме там.
Думки про створення альтернативної, регіональної валюти виникли у місцевих підприємців кілька років тому. За даними керівника робочого співтовариства з питань регіональної валюти Клауса Штарке, натепер у всій Німеччині існує десять різних, що замінюють євро, грошових знаків. Всі вони з'явилися за останні три роки. Тільки за 2003 рік – сім. Вже після цього виникли ще близько півсотні аналогічних ініціатив.
Всі ці приватні ініціативи з випуску місцевих грошових знаків почалися, зрозуміло, не від хорошого життя. Експерт з економіки та один з авторів проекту «берлінер» Олександр Воїтас прямо говорить про те, що сприятливий ґрунт для місцевих валют, що замінюють євро, створює погане економічне становище в Німеччині.
Воно ж значною мірою пояснюється завищеним курсом євро, через який країні все важче експортувати свої товари. Підприємства закриваються – чого варті гучні звільнення на «Фольксвагені». У цій ситуації безробітним і незабезпеченим громадянам все важче влаштовуватися самостійно та отримувати банківські кредити під якісь середні та дрібні проекти – німецькі та іноземні банки вимагають серйозних гарантій навіть під невеликі кредити.
Змінити ситуацію на національному рівні неможливо – це порушить валютну дисципліну, яка, як і курс євро, є компетенцією наднаціонального Європейського центрального банку. Тому умови, які дозволять незабезпеченим громадянам мати фінансові гарантії для банків, вирішили створити на регіональному рівні – у цьому головний сенс народних ініціатив зі створення місцевих грошових знаків.
Використовуючи місцеву валюту, яка в основному обмінюється на євро один до одного, жителі німецьких міст і комун намагаються тим самим убезпечити регіональні економіки від негативного впливу нестабільного світового фінансового ринку. Німці обмінюють євро на місцеві гроші і користуються ними тривалий час. Наприклад, «берлінер» після майже шести місяців його використання на місцевому ринку повинен обмінюватися на євро – як і наказує інструкція Федерального банку. При зворотному обміні на євро «берлінер» втрачає 5% своєї вартості. Хто обмінює за раз більше 50 євро на «берлінер», той отримує премію в 2%.
Схоже, німці освоюють цю схему навіть швидше, ніж економісти її пояснюють. Виявляється, що, наприклад, у східнонімецькій землі Саксонія-Ангальт можна здійснювати покупки на місцеві гроші, які називаються «урштромталер». У місті Вітценхаузен у землі Гессен використовують свою місцеву валюту під назвою «кіршблюте». А в баварському Айнрінгу в магазинах можете розраховуватися «штернталерами».
За всіма цими регіональними проектами стоять приватні ініціативи, які були підтримані різними об'єднаннями та спілками, що уклали між собою угоди про співпрацю. Однак те, що було заплановано як регіональна вигадка, поступово обертається надрегіональною конкуренцією. Як з'ясувала німецька газета «Франкфуртер Альгемайне», на місцеву валюту можна купувати товари в магазинах не тільки міста Кіль (столиці землі Шлезвіг-Гольштейн), а й у Дрездені, і в Берліні. Зі столичною валютою «берлінер» натепер уже конкурують ще три дрібніші місцеві валюти. Зокрема, успіхом у населення користується валюта землі Бранденбург «хавелталер».
На думку експертів, настільки привабливою ідею регіональних грошей робить саме думка про спільне використання грошей. Хто за місцеві гроші купує редиску на ринку чи стрижеться в місцевій перукарні, той тим самим підтримує свої об'єднання та спілки, а також проекти в рідному регіоні. Про це знає кожен. У звичайному випадку 3 з 5%, що вилучаються при зворотному обміні «берлінера» на євро, йдуть на рахунок провідної спільної організації, а решта 2% – на фінансування самого валютного проекту. Між тим грошові обороти місцевих валют поки що не дуже великі. Так, обсяг наймасовішої регіональної валюти «хімгауер» не перевищує 20 тис. євро.