Нойшванштайн – один із найкрасивіших замків світу, творіння романтичного й нелюдимого баварського короля Людвіга II. Побудований у другій половині XIX століття далеко від великих міст і доріг, за 130 км від Мюнхена на кордоні з Австрією. Власне, замків там два. Один – сам Нойшванштайн, який Людвіг II будував і так і не встиг добудувати, а інший – розташований на сусідній горі Гогеншвангау, в якому жив король в очікуванні зведення замку своєї мрії. Будівництво тривало 17 років – майже весь час правління Людвіга.
Захопившись будівництвом замку, король геть забув про державні справи, і зрештою терпець мюнхенців урвався. У 1886 році вони оголосили Людвіга недієздатним і силою вивезли його до замку Берг. Наступного дня король загинув в озері за нез'ясованих обставин разом із психіатром, який поставив йому діагноз. А вже за два місяці недобудований замок Нойшванштайн було відкрито для туристів.
Знай би баварці, якою золотою жилою стане для їхніх нащадків творіння Людвіга – неодмінно залишили б короля в спокої, та ще й попросили б збудувати таких замків побільше. Втім, і двох вистачило, щоб створити один із найоригінальніших турпродуктів Німеччини.
Нойшванштайн – замок не дуже великий, але кожна кімната в ньому – шедевр. Стіни розписані картинами за мотивами середньовічних легенд, головним чином тих, що стали основою опер друга короля – композитора Ріхарда Вагнера: «Трістан та Ізольда», «Лоенгрін», «Парсіфаль» та інші. Тронний зал і Зал співаків описати взагалі неможливо – це треба бачити.
Ще одна кімната замку – Грот – якнайкраще відображає буйну фантазію короля. Це нібито звичайна маленька кімната в анфіладі інших, але замість звичних стін тут стилізовані під печеру скелі з міні-водоспадом. Коли двері до кімнати зачинені, виникає повне відчуття підземної печери, хоча приміщення знаходиться на третьому поверсі. Спеціально для втіхи слуху короля в грот було зроблено слуховий хід із Залу співаків.
Надзвичайний усередині, замок не менш вражаючий зовні – казковий терем серед гірських лісів. Сусідній замок Гогеншвангау не так вражає уяву, але по-своєму теж примітний. Батько Людвіга Максиміліан збудував Гогеншвангау в неоготичному стилі, а стіни також прикрасив сценами з легенд.
Щодня замки оглядають до 6 000 туристів; це можна зробити самостійно, або з екскурсією з Мюнхена, або з одного з альпійських курортів. Екскурсія з Мюнхена або Зальцбурга займе повний день (близько восьми годин) і обійдеться у 40-45 євро, не рахуючи вартості вхідних квитків. Поїздка на поїзді коштуватиме приблизно стільки ж, якщо тільки у вас немає залізничного проїзного або іншого квитка зі знижкою.
Можна також приїхати на машині – паркування коштує чотири євро. Але на чому б ви не їхали, спочатку треба дістатися до Фюссена – маленького альпійського містечка на німецько-австрійському кордоні. Якщо ви їдете на поїзді та з багажем, слід приїхати якомога раніше – на станції Фюссен лише кілька десятків комірок камери схову, і після дев'ятої ранку всі вони будуть зайняті – а з рюкзаками до замків не пустять. Щоб встигнути, з Мюнхена треба виїхати семигодинним поїздом. Взагалі поїзди з цього міста ходять раз на годину. Через кілька хвилин після прибуття кожного поїзда від станції Фюссен відходить автобус №9713, який за сім хвилин довезе до села Гогеншвангау в ущелині між двома замками. Там розташовані білетний центр, автостоянка, кілька готелів і ресторани.
Ранній приїзд дасть вам змогу зекономити час і при огляді замків. Тут створено своєрідну білетну систему, аналоги якої знайти досить важко. Квитки продаються лише в білетному центрі внизу, купити їх у будівлях не можна. Також не можна блукати замками самому – можна лише з екскурсоводом. Екскурсії починаються кожні п'ять хвилин – поперемінно німецькою та англійською мовами. Охочі можуть узяти також аудіогід однією з 11 мов, зокрема російською.
Квиток до будь-якого з двох замків коштує 9 євро (для дітей, студентів, пенсіонерів, інвалідів та членів груп понад 14 осіб – 8 євро), але зазвичай купують комбінований, так званий королівський квиток до обох замків. Він коштує 17 євро (зі знижкою – 15). Власне, королівський квиток – це два різні квитки для кожного з двох замків. На квитках зазначено час відвідування.
Першим у королівській програмі стоїть замок Гогеншвангау, і якщо ви приїхали не надто пізно і черга ще не встигла утворитися, призначений вам час відвідування буде приблизно через 40 хвилин після купівлі квитка. За цей час вам доведеться дістатися дорогою, що йде вгору, до замку. Піша прогулянка швидким кроком займе хвилин двадцять. Ледарі можуть поїхати на кінній повозці, яка рухається трохи швидше і коштує 3,5 євро для поїздки вгору та 1,5 євро назад униз.
Діставшись до замку, ви побачите біля входу турнікети, які пропустять вас лише в той час, який зазначений у вас на квитку. Ви чекаєте, поки на табло загориться номер вашого туру – приблизно як в авіакасах. В очікуванні можна милуватися панорамою Альп і відвідувати сувенірний магазин.
Екскурсія замком Гогеншвангау триває близько півгодини. Після цього у вас залишається ще близько півтори години до часу відвідування замку Нойшванштайн. За цей час треба спуститися назад до білетного центру і піднятися на протилежну гору. Швидким кроком ця відстань долається хвилин за сорок, тож ще приблизно стільки ж часу у вас у запасі. На ресторан його не вистачить, але повернувшись до автобусної зупинки, можна перекусити біля кіоску з гамбургерами.
Влітку час підйому до Нойшванштайна можна скоротити, якщо скористатися короткими стежками через ліс. Знову ж таки, можна проїхати ними на кінній повозці – за 5 євро вгору і за 2,5 євро вниз. Ще один варіант: доїхати міні-автобусом до ще одного творіння Людвіга – підвісного моста Марієнбрюкке (1,8 євро вгору, 1 євро вниз і 2,6 євро туди-назад), а від моста вже спуститися до замку.
У приголомшливого творіння Людвіга є один серйозний недолік – надто велика популярність. Щоб провести через замок усіх охочих, екскурсоводи вкладають тур по Нойшванштайну в якихось 25 хвилин. І коли покидаєш замок, залишається відчуття, що ти побачив не все, – зазначає журналіст Газеты.Ru. Можливо, до Нойшванштайну тягне повернутися ще й тому.