Чому ж Чорногорія? Може, гори біля знаменитих блакиттю і прозорістю вод Адріатики і справді чорні? Найкращий спосіб скласти власну думку - «раз побачити...». І я вирушила туди на травневі.<\/p>\n
Чорногорія в променях майже літнього сонця виявилася яскравою і привітною країною, чимось ностальгійно схожою на Крим, чимось нагадуючою Карпати. Щоправда, ні в Криму, ні в Карпатах не зустріти таких високих засніжених вершин, серпантинів і стрімких ущелин, такої безлічі тунелів, куди раптом пірнає шосе і так само несподівано виринає з іншого боку схилу. Хоч Чорногорія зовсім невелика за площею, вона як гірська країна має подвійну протяжність - не лише вшир, а й вгору, тому й здається набагато більшою.<\/p>\n
Якщо їхати Чорногорією на автомобілі чи автобусі, картини змінюються неймовірно швидко, навіть контрастно: то зелені ліси та пагорби, то раптом вузький отвір єдиного в Європі каньйону, то різкий спуск униз - і опиняєшся на рівнині, а вже за п'ять кілометрів дорога знову йде вгору.<\/p>\n
Але найвражаючіші картини відкриваються, коли, переваливши через хребет, спускаєшся до моря: білі каркасні дерев'яні будинки з червонуватою черепицею дахів, щільно приліплені до вузької смуги вздовж узбережжя, витончені шпилі дзвіниць і могутні фортечні стіни навколо містечок на мисах, що видаються далеко в море, а далі - острови та острівці.<\/p>\n
Схоже, що після патріархального спокою самотніх хуторів у чорногорській глибинці кокетлива Будванська Рив'єра готує тому, хто в'їжджає до неї, враження в італійському стилі! Хоча в Італії я жодного разу не була, але стільки разів бачила її в мріях, що Чорногорія видалася мені вдалим компромісом для тих, хто хотів би відчути колорит Середземномор'я, але кого від туру в Італію, Іспанію чи французький Прованс стримують клопоти з шенгенською візою або незнання мови. А Монтенегро - чудовий вихід, погодьтеся! Нам, стомленим від довгої зими чи міської штовханини, що мріють замість гару перехресть вдихнути на повні груди найчистіше повітря з ледь вловимими ароматами моря, чебрецю, гірських сосен і квітучих апельсинових дерев, краще місце для відпочинку важко придумати.<\/p>\n
Проїхавши за тиждень курортами, забравшись у глиб країни, раптом відчуваєш, що вирізняє Чорногорію з-поміж інших країн біля моря: неквапливий ритм цієї затишної країни дозволяє гостям залишитися наодинці з собою, не лякаючись самотності. Монастирі та храми делікатно сусідять з кафе і вечірніми дискотеками, а вулички завширшки метр-півтора вміщують усіх охочих, адже в тісноті - не в образі!<\/p>\n
Прогулянки крихітними містечками та селищами, що тягнуться вздовж берега від Будви до Мілочера, з'являючись за кожним новим поворотом, від одного пляжу з чудовими розсипами гальки до іншого, з рудим піском і червоними парасольками, тішать душу і примиряють з усіма. Тонкий аромат кави або гострий запах суміші з часнику, лимона й оливкової олії, яку подають тут до кальмарів, спечених на решітці, змушує присісти за столик найближчого кафе чи коноби - рибного ресторанчика - навіть найсуворіших «дотримувачок дієти». Офіціант з гідністю, притаманною чорногорцям, привітно запросить: «Молим!», а почувши слов'янську мову, усміхнеться: «Руси, братя...»<\/p>\n
За тиждень знайомства з країною подумалося, що сюди, як у старий добрий Крим, добре б повернутися: як і Крим, Чорногорію не розгледіти, лише зазирнувши за гору. Адже хочеться не лише зазирнути, а й насолодитися цим куточком спокою, який стережуть суворі гори і відображає гладінь Которської бухти. Благо, на відміну від екзотичної Бразилії, таку подорож можна дозволити собі не один раз - летіти недовго, їхати недорого, віз не потрібно, хоч і зветься Монтенегро!<\/p>