Поруч із Куусамо - національний парк із незайманим лісом, сопками та скелями (до 500 метрів над рівнем моря), потужними ступінчастими порогами, водоспадами, каньйонами та знаменитим пішохідним маршрутом «Ведмежа стежка» (фінською «Кархункиеррос»).
Але не лише красою своєї природи приваблює Фінляндія. Насамперед, для багатьох із нас важливо, що навіть у найглухішому місці турист знайде затишні котеджі з будь-яким ступенем комфорту, а в селищі чи містечку - готель на три-чотири зірки, аквапарк, ресторани та магазини. Багатьох приваблює й те, що в регіоні Куусамо, та й у всій Фінляндії, чудові дороги, причому на півночі вони напівпорожні, їхати - одне задоволення. Тому приблизно половина наших туристів віддають перевагу приїхати до Фінляндії на власному автомобілі. Орендувати машини, скутери, квадроцикли, човни, рибальське чи будь-яке туристичне спорядження також можна без проблем. На півночі Фінляндії, звичайно, прохолодніше, ніж у нас, але ненабагато, тому на берегах озер біля кожної бази відпочинку чи котеджу обладнані пляжі.
За 20 кілометрів від Куусамо знаходиться курорт Рука. Це гірськолижний центр, але й тут туристам пропонують усілякі розваги - сафарі на всюдиходах, скелелазіння, верхову їзду та, безумовно, риболовлю.
За ряпушкою - на Киткаярви
У Південній Фінляндії ряпушки мало, а в районі Куусамо зачерпни навесні з озера відро води - і дна не побачиш, так багато мальків. І найбільше ряпушки в озері Киткаярви. Максимальна глибина цього озера 47 метрів, але середня - 15. А рибу тут ловлять зазвичай на глибинах 1,5-2 метри, рідше на 6, але з таких ям вивуджують хитрих тайменів. Втім, про тайменів трохи згодом. А поки що вирушимо ловити ряпушку.
У давнину на берегах озера саами шанували «бога ряпушок» і приносили йому жертви у своїх язичницьких капищах. До речі, на місцевих ринках за ціною що ряпушка, що сиг - однаково. Тож не варто ставитися до дрібної рибки з упередженням. Не треба забувати, що вона теж сиг, тільки дуже маленький.
Солона, а частіше просто смажена цілком ряпушка - рибацький делікатес. Для того щоб смак масла не перебивав смак риби, ряпушку перед смаженням злегка обвалюють у борошні. Часто фіни роблять із житнього борошна пиріг із ряпушкою. Називається він калакукко - у дослівному перекладі «рибний півень». І ніхто не знає, чому. Такого ж «півня» в Куусамо роблять зі свининою та брюквою, але з ряпушкою він смачніший. Готується пиріг у фінській печі при низькій температурі кілька годин, а потім ще нудиться годин п'ять, закутаний у рушник.
Професійні рибалки ловлять ряпушку довгою, до 350 метрів, сіткою. За раз витягують тонни чотири, а то й п'ять. Ну а в середині літа рибалки й туристів запрошують порибалити. Для цього на озерах споруджені дощаті понтони, і за годину-півтори (і за 15-20 євро) цілком можна відчути себе справжнім рибалкою.
За тайменем - на Киткайоки
Хороша ряпушка, але по-справжньому рибалка мріє добути тайменя. Найбільші трофеї тягнуть на п'ять, а то й на сім кілограмів. Озерний таймень менший, звичайний улов - два-три кілограми одна рибина. Досвідчені рибалки здивуються, що ще за таймені такі у Фінляндії? І справді, хто б не приїхав до фінів порибалити, будь-хто плутається, де лосось, а де таймень. А фінам ніби ця плутанина подобається. Тож давайте розберемося, поки ми ще вдома, у спокійній обстановці, а не на озері зі спінінгом у руках.
Таймень - лососева риба. Фінською лосось - «лохі». Це слово видасться знайомим. І ви не помилилися, наш повсякденний «лох» - це лосось і є. У старовину на Русі лохами називали лососів, які йдуть на нерест. У цей час їх можна брати голими руками. Отже. Як виглядає лосось, ми всі приблизно уявляємо. Але якщо ви з фінської води вивудіть когось, схожого на лосося, для фінів це буде або «лохі», або форель, або таймень. Однак розрізняють їх фіни лише за розміром. Одного разу я спіймав явного тайменя трохи більше кілограма вагою, так інструктор обізвав його фореллю. Витяг такого ж, але кілограма на два, і це вже був «лохі»!
Справді, річкові таймені - це щось середнє між фореллю та лососем. А озерних тайменів іноді навіть називають озерними лососями. Але рибалці все ж необхідно запам'ятати: форелі в районі Куусамо дуже мало, а справжніх морських лососів і зовсім немає. Море далеко, лососям у глибині Фінляндії робити нічого, а штучно їх тут не розводять. Тому в Киткаярви та Киткайоки одні таймені - або річкові, або озерні. Звичайний розмір фінського тайменя - до трьох кілограмів. Найбільший таймень був виловлений у Фінляндії в 1937 році, його вага - 12,7 кілограма.
З сіткою - на сига
Сиги у Фінляндії трапляються і річкові, і озерні. Професійні рибалки ловлять сигів сітками. Туристи теж мають можливість побувати на такій риболовлі - за 15-20 євро (з дорогою від турбази чи котеджа) можна ввечері поїхати з рибалками на глухе озерце, яке зариблюється сигами, зняти поставлені заздалегідь верші та сітки і позакидати спінінг.
Свіжосолоний сиг буде готовий уже через пару днів, а то й раніше. Його фіни їдять зі своїм національним житнім хлібом, формою схожим на бублик. Цей хліб колись був основною їжею бідних фінських селян. Він не дуже ситний, зате його можна зберігати хоч місяць: насадив на палку, підсушив - і їж собі потроху.
З острогою - на щуку
На погляд звиклого до браконьєрства вітчизняного рибалки, найелітарніший вид фінської риболовлі - це все-таки нічне полювання з острогою. У нас остроги повсюдно заборонені, та й цей промисел майже забутий. А хто в дитинстві не бив старою бабусиною виделкою налимів у струмку під камінням! У Фінляндії можна згадати дитинство: заборонено полювати з острогою лише в деяких приватних водоймах. Фіни б'ють острогами будь-яку велику рибу.
Острогою махати — це вам не раків вершею виловлювати. Вночі хильнеш сто грамів під соленого сига (кримінальна відповідальність на воді починається зі склянки горілки, до цього — лише штраф, хоч і значний), візьмеш гарний ліхтар, сідаєш у човен і їдеш з піснею, а ближче до місця вимикаєш мотор — і потихеньку так ідеш веслами метрів сто, а краще всі двісті, щоб нікого вже не сполохати. І десь під корчем раптом бачиш темну щучу спину. Заносиш острогу за вухо, як якийсь книжковий китобій на Мобі Діка. Удар! Головне, щоб до входу остроги у воду не шумнути чимось у човні, не скрипнути.
І повірте, щука, спіймана острогою, набагато смачніша за виловлену на спінінг. Чому? Люди лише гадати можуть, а риба мовчить. Якийсь читач запитає, де хорошу острогу взяти? Так у Фінляндії! Тут вони й продаються. Класні остроги, щоправда, дорогі. Але можна взяти напрокат. Хто не вміє острожити, тим краще так і зробити: заплатити за нічне полювання і поїхати бити рибу з інструктором. Він і щучі місця покаже, і руку правильно поставить, і навчить, як і що, щоб і рибу взяти, і самому в нічну воду не зірватися.
Налим — для лінивих
Не можна не згадати про старовинний куусамський спосіб лінивої ловлі налимів. Не сітка, не острога і навіть не воблер вважаються тут вершиною рибальської думки. Мрія фінського ледаря — дочекатися доброї криги і поближче до берега, на глибині метри два, зробити ополонку й опустити у воду березовий стовбур. Чому березовий? Та тому, що налимів приваблює білий колір. Чим яскравіша береста, тим швидше вони припливуть до стовбура і... полізуть по ньому вгору. Чому полізуть? Та не питайте зайвого разу, а то сполохнете. Загалом, налими лізуть, а біля ополонки стоїть фінський ледар і чекає, і невдовзі налими йому самі до рук потрапляють. Порівняно з фінським хитрим Матті наш Омелько зі своїми відрами просто відпочиває.