Чехія скептично ставиться до запровадження євро
В ЄС чехів віднедавна почали вважати затятими євроскептиками та противниками європейської інтеграції. Судячи з результатів регулярних соціологічних опитувань, що проводяться в цій країні, таке кліше може здатися незаслуженим: понад 70% мешканців Чеської Республіки вважають, що приєднання до Євросоюзу пішло на користь їхній країні, і що Чехії слід триматися Європи.
Справжнім, послідовним євроскептиком, по суті, можна назвати лише одного чеха, зате найголовнішого – президента країни Вацлава Клауса. Він ніколи не приховував своєї зневаги до «брюссельського бюрократичного монстра» і останнім у всій Європі погодився поставити свій підпис під так званою Лісабонською угодою – новим базовим договором ЄС, який було прийнято в грудні 2009 року.
Тим не менш, принаймні до одного європейського «нововведення» чехи завжди ставилися з великою підозрою – а саме, до загальноєвропейської валюти.
Країни-члени єврозони були б раді прийняти Чехію до свого клубу: економіка цієї держави, принаймні до кризи, була досить стабільною і непогано розвивалася, тож якби Чехія прийняла євро – це пішло б на користь спільній валюті. Але чехам для такого кроку не вистачало того, що прийнято називати «політичною волею». А тепер їм, здається, не вистачає й економічної могутності.
Нинішній, перехідний чеський уряд Яна Фішера все ж бажав би запровадити в країні євро якомога швидше, але експерти вважають, що раніше ніж у 2015 році цього не станеться. Економічна криза забезпечила розпещеним успіхами минулих років чехам рекордний дефіцит державного бюджету. Незважаючи на те, що Чехія почувається в економічному плані набагато краще за багато країн ЄС, живий приклад Греції ллє воду на млин тих, хто хотів би зберегти крону.
Головні прихильники запровадження в Чехії загальноєвропейської валюти – це, звісно, великі підприємці. «У нас зараз немає жодної можливості безпечного планування бізнесу, – підкреслює, наприклад, член правління знаменитого чеського автомобілебудівного концерну Skoda Холгер Кінтчер, коментуючи підсумковий баланс своєї фірми за 2009 рік. – Чеська крона є своєрідним м’ячиком у грі міжнародних фінансових інвесторів, але аж ніяк не стабільною валютою, на яку можна покластися. Подібна ситуація для нас просто нестерпна».
Skoda, яка є дочірнім підприємством німецького концерну Volkswagen, – найбільший роботодавець країни. Тож подібні скарги не залишаються «голосом волаючого в пустелі». Крім того, ідею запровадження євро всіма силами просувають чеські експортери. Так, за словами речника чеського міністерства фінансів Олдржиха Дедека, «підприємства в Чехії і, передусім, чеські експортери кровно зацікавлені в якнайшвидшому запровадженні євро. Таку саму зацікавленість виявляють іноземні інвестори. Для мене, як для фінансиста, це є вирішальним аргументом на користь євро: чеська економіка отримує від експорту до країн єврозони левову частку своїх прибутків. Таким чином, приєднавшись до них, ми змогли б не лише заощадити величезну кількість грошей, що втрачаються на валютному трансфері, але й створити передумови для подальшого економічного розвитку країни».
Втім, іншої точки зору дотримуються самі чехи – не фінансисти, не великі підприємці та інвестори, а ті, кого прийнято називати «середньостатистичними громадянами». Чехи прив’язані до своєї крони, мабуть, не менше, ніж англійці – до фунта стерлінгів. Причому, як зауважує Олдржих Дедек, який координує в чеському уряді процес приєднання до єврозони, «проблема полягає в тому, що в країні панує відчуття, що в кризові часи крона нас захищає».
Однак Дедек підкреслює: «якщо поглянути на економічні показники країни, можна з упевненістю сказати: на жаль, від кризи крона не рятує. Валовий національний продукт Чехії скоротився у 2009 році на 4%. А ще два роки тому ми мали приріст у 6%. Подібні зміни інакше, як драматичними, не назвеш».
Тим не менш, з масовою психологією не посперечаєшся: чехи серйозно побоюються двох речей, міцно пов’язаних у їхній свідомості з поняттям «євро»: стрибкоподібного зростання цін, а також втрати можливості, хай і теоретичної, звернутися до Євросоюзу за грошовою допомогою зі спеціального стабілізаційного фонду ЄС. Як відомо, 50 млрд євро з цього фонду призначені для утримання «на плаву» країн-членів спільноти, які потрапили у важке економічне становище і не належать до числа держав єврозони. Досі такою допомогою змогли скористатися угорці та латиші, тоді як Греція та Ірландія, на території яких в обігу знаходиться євро, змушені балансувати на межі банкрутства, не маючи можливості звернутися до фінансових коштів з цього фонду.
Можливість того, що для чехів справді настануть важкі часи, стає дедалі серйознішою. Колишня країна «економічного дива», Чехія переживає важку рецесію. Аналітики багато років застерігали чеське керівництво про те, що фінансові та економічні реформи в країні запізнюються, тож тепер на загальну кризову ситуацію наклався ще й цей чинник. Нинішня Чехія поки не є державою-банкрутом, однак економісти все частіше передрікають країні похмуре майбутнє.
На цьому тлі, як зазначає Олдріч Дедек, настрій чехів дещо змінився: «На даний момент всі дійшли згоди в тому, що нам необхідні реформи, які мають допомогти нам дотримати Маастрихтські критерії (умови прийняття тієї чи іншої країни в єврозону). Не для того, щоб вступити в єврозону, а для того, щоб подолати власну кризу та не дати продовжувати безвідповідальну фінансову політику минулих років. Інакше «грецький синдром» зрештою проявиться і в нас - Чехія збанкрутує». На думку Дедека, в цьому сенсі Греція стала для Чехії свого роду «щепленням від бездіяльності».
Таким чином, чехів цікавить головним чином не те, коли в країну прийде євро, а коли, нарешті, прийде уряд, який наважиться на проведення економічної реформи. Так вважає, зокрема, віце-президент чеського Національного банку Мірослав Сінгер. «Якщо ми хочемо витягти хоч щось корисне з сумного досвіду Греції, то це наступне: якщо якась країна приєднується до єврозони шляхом трюків та підчисток, не підготувавши як слід свою економіку, їй доводиться жорстоко поплатитися за свою самовпевненість. Тому ми, перш за все, повинні постаратися стабілізувати власну економіку. Інакше нам це дорого коштуватиме, з євро чи без нього» - заявив він.
Таким чином, зазначає ІА Росбалт, як табір чеських прихильників введення євро, так і табір противників приєднання до єврозони почувається переможцем: приклад Греції, який трактується всіма по-різному, в результаті приводить до одного висновку — Чехії необхідні реформи. І тільки після економічних перетворень можна буде вирішувати, вводити в країні євро чи обійтися без нього. У цьому відношенні розсудливим чехам можна позаздрити: вони мають можливість повчитися на чужих помилках. В даному випадку, на грецьких.