Перший європейський університет відкрився в 1088 році саме в Болоньї
Читайте початок статті:
БОЛОНЬЯ: МІСТО СТУДЕНТІВ
У Болоньї регулярно проходять різноманітні виставки та концерти, щосені проводиться фестиваль джазової музики. На цю подію до міста стікаються найкращі джазові виконавці з усього світу, і триває вона кілька днів. Вартість квитків залежить від того, скільки днів фестивалю ви хочете відвідати. Максимальна вартість квитка цього року становила 42 євро, мінімальна – 12 євро.
Не можна не відзначити оперний театр Комунале, який не припиняє своєї діяльності з 1763 року. Сьогодні це один із головних оперних театрів Європи. Головним музеєм Болоньї є Національна пінакотека (pinacoteca – італійською «картинна галерея»). Окрім інших шедеврів, тут представлені роботи великого Рафаеля.
Майже всі храми в місті – католицькі. Розповім про два найпримітніші.
Перший, базиліка Сан-Петроніо, – головний собор Болоньї та п'ятий у світі за площею. Розташована базиліка в самому центрі міста по сусідству з фонтаном Нептуна (єдиним фонтаном у місті) та будівлею міської адміністрації. Охрестили базиліку на честь покровителя міста святого Петронія, будувалася вона близько 300 років, починаючи з 1390 року. Зовнішній вигляд будівлі незвичний своєю кричущою незавершеністю. Пов'язано це з тим, що дуже багато архітекторів, серед яких був і Мікеланджело Буонарроті, пропонували свої варіанти оформлення фасаду. Остаточний варіант емоційні італійці, чий звичайний стан далекий від урівноваженості, обрати так і не змогли.
Церква Мадонни-ді-сан-Лука (Madonna di San Luca) – місце, до якого веде довгий шлях під склепіннями арок, типових для Болоньї, і звідки відкривається неймовірний вид на все місто. Церква є місцем паломництва, спрямованого на вшанування Пресвятої Богородиці з немовлям, намальованим святим Лукою. Стоїть вона на вершині Караульного пагорба.
Як свідчить переказ, під час сходження до церкви категорично не можна сваритися, лихословити і навіть думати про погане. Зате можна загадати три найпотаємніших бажання, і вони здійсняться.
Примітно, що довга дорога, яка веде до Сан-Луки, – це найдовший у світі портик, що складається з 666 арок і 15 каплиць загальною протяжністю 3,796 кілометра.
ЗВІДКИ ВЗЯЛИСЯ болонські вежі, та ще й у такій кількості (колись їх було близько двохсот)? Точно невідомо. Кажуть, що знатні родини таким чином хизувалися одна перед одною своїм багатством. За іншою версією – вежі використовувалися як притулки. Як би там не було, вежі – відмінна ознака Болоньї.
Збереглося 17 веж. Дві головні, розташовані прямо в центрі міста, – Азінеллі та Горізенда. Азінеллі, збудована в 1109-1119 роках, – найвища вежа Болоньї. Колись вона використовувалася як в'язниця для ув'язнених, а потім стала служити оглядовим майданчиком, що дає можливість помилуватися містом з висоти 97 метрів. Єдині, хто не піднімається нагору, – студенти. У Болоньї є прикмета, що студент, який піднявся на вежу, не закінчить університет.
Друга вежа, Горізенда, примітна тим, що була згадана великим Данте Аліг'єрі в його «Божественній комедії», а ще тим, що вона значно відхилена в бік від вертикалі (аж на 3,22 метра). Зараз Азінеллі, на відміну від Горізенди, закрита для відвідувань.
ГОРИ, ЩО ОТОЧУЮТЬ місто, не дають проникнути холодним вітрам, близькість морів пом'якшує зиму. Єдине, що трапляється часто, – дощі. Але й вони не біда, оскільки болонці рідко ходять під відкритим небом, в основному під арками.
Річ у тім, що в Середньовіччя, коли будувалася більшість будівель Болоньї, податок брався тільки за площею першого поверху, а не за всією площею будівлі, тобто приміщення, що нависають над дорогою, податком не обкладалися. Будуючи арки, хитрі та економні італійці таким чином просто-напросто рятували свої гаманці від зайвих витрат. Однією з головних умов при спорудженні арок була можливість проїхати під ними вершнику на коні, тому вони досить високі.
Найпопулярнішим міським транспортом є автобуси. У Болоньї не можна їздити «зайцем»! Ризикуєте бути спійманим доблесними контролерами компанії Tper – головної транспортної компанії регіону Емілія-Романья. Квиток на автобус, який діятиме 70 хвилин з моменту покупки, можна придбати в автоматі, що знаходиться в автобусі, за 1,7 євро. Однак це найменш вигідний варіант: по-перше, незручно (потрібно мати при собі велику кількість дріб'язку), по-друге – дорого.
Є варіант кращий – придбати квиток у суто італійському місці, яке можна визначити як кафе-кіоск-магазин Tabaccheria. У Tabaccheria італійці зазирають по кілька разів на день для всіляких цілей: щоб придбати одноразовий квиток на міський транспорт, який коштує 1,5 євро (що на 20 центів дешевше, ніж в автобусному автоматі), щоб випити чашечку еспресо та з'їсти круасан, щоб оплатити телефонний рахунок і так далі й тому подібне. Якщо ж ви в Болоньї надовго, набагато вигідніше придбати проїзний квиток, який продається в тому ж «табаччі» (так італійці скорочено називають Tabaccheria).
Рівень життя в місті один із найвищих в Італії. У зв'язку з цим і ціни на житло, продукти харчування та проїзд досить високі. У середньому вартість орендованого житла по місту 600-700 євро на місяць за однокімнатну квартиру; винаймати кімнату буде коштувати близько 350 євро плюс окремо комунальні послуги.
При цьому потрібно бути готовим до того, що власники квартири стежитимуть, чи ви вимикаєте за собою світло, скільки води витрачаєте в душі та чи не перете зайвий раз сорочку в пральній машині. У Болоньї дуже поширене явище «перезнімання» квартир: багато сімей та самотні люди, які винаймають квартиру, у свою чергу здають одну з кімнат (найчастіше студентам).
На своє велике здивування я виявила, що в Болоньї немає жодного великого торгового центру, в якому були б зібрані всі мережеві магазини. Всі вони знаходяться в центрі міста, на вулиці Незалежності (Via Independenza), яка завжди повна людей. HM, Zara, Bershka, Pull and Bear, Pimkie, Calzedonia, Tezenis – це основні марки, представлені тут.
По вихідних днях на головній площі міста влаштовується пересувний ринок. Вартість численних кофточок, спідничок, штанів, шарфів та всіляких предметів гардеробу не може не тішити: зазвичай вона коливається від 3 до 25 євро, але і якість товарів відповідна.
ВСІ ТРАДИЦІЙНІ болонські страви складаються зі свинини та різних заправок. Взяти, наприклад, найвідоміший соус для перших страв «рагу а-ля болоньєзе», який готується з фаршу м'якоті свинини, телятини та яловичини, тушкованого у вершковому маслі, з додаванням грудинки, спецій, бульйону, червоного вина та томатного соусу.
Дуже популярна варена ковбаса Мортаделла. Вона готується також зі свинини і відома в Болоньї ще з 16 століття. Нарізається дуже тонко і має ніжний смак. На честь Мортаделли в Болоньї навіть проводяться спеціальні ярмарки.
В Італії справжній культ еспресо та капучино. Капучино п'ють тільки вранці, і якщо ви замовите його в інший час дня – італійцям одразу стане зрозуміло, що ви іноземець.
Те, як вони поглинають, приймають, вживають… (не знаю, якими ще синонімами описати цей процес) еспресо, нагадує заряд ковтком допінгу. Дуже маленьку кількість найміцнішої кави болонці п'ють у численних «табаччі» та забігайлівках найчастіше вдень, зазвичай прямо біля барної стійки і особливо не змакуючи (оскільки змакувати там нічого).
Потрібно знати ось що: ціна на те, що ви їсте або п'єте, залежить від того, чи робите ви це стоячи біля барної стійки, чи сідаєте за столик. Другий варіант дорожчий десь на 1 євро.
Якщо ввечері, прогулюючись містом, ви помітите, як ресторани гостинно виставляють на столи різноманітні бутерброди, пасту, піцу, десерти, гарячі страви, нарізки – знайте: настав час аперитивів. Що це означає?
Аперитив – слабоалкогольний напій, що вживається перед прийомом їжі. Отже, починаючи з 7 години вечора, приходячи до бару, кафе, ресторану, достатньо заплатити лише за аперитив (зазвичай 7-8 євро) і можна насолоджуватися фуршетом – їсти все, що виставлено на столи в необмежених кількостях.
Але якщо в цей час, тобто годин о 7 вечора, ви захочете випити капучино – не вийде. В Італії зі звичками все серйозно. Капучино – тільки вранці!
ГОВОРЯЧИ ПРО НЕЗРУЧНОСТІ, з якими регулярно стикаються жителі Болоньї, варто назвати часті страйки італійців, внаслідок яких просто посеред дня перекривається центр міста і поїхати кудись немає можливості – залишається чекати, поки революційно налаштовані громадяни настрайкуються і рух відновиться (зазвичай це займає 2-3 години), або йти пішки, що не завжди можливо, оскільки Болонья все-таки місто чималеньке.
Якщо ви не володієте італійською – не сподівайтеся на свою англійську. Горді нащадки римлян не дуже шанують англійську мову. Є, звісно, серед жителів Болоньї і більш прогресивні, однак я б не стала покладатися на відомості, надані ними стосовно чого б то не було, оскільки неодноразово стикалася з тим, що мені просто давали неправдиву інформацію, хоча здавалося, що людина чудово зрозуміла суть питання. Краще завжди мати при собі кишеньковий розмовник, навігатор або карту, або вивчити кілька найнеобхідніших фраз італійською мовою.
Не скажу, що рівень злочинності в місті високий, але вважаю своїм обов'язком попередити, що з гаманцем і телефоном краще тримати вухо гостро.
Італійці свято шанують біблійну заповідь: «Шість днів працюй, на сьомий – відпочивай», і в неділю в Болоньї закрито все (магазини, аптеки, банки), крім розважальних закладів (барів, кафе, ресторанів) та церков. Тому продуктами краще запасатися заздалегідь.
На вихідних у місті влаштовуються масові гуляння. Центр міста перекрито, транспорт ходить рідше, ніж зазвичай, і всі жителі Болоньї висипають на центральну вулицю, неквапом прогулюються, насолоджуючись виступами численних музикантів, акторів, мімів, ходять по магазинах…
Мария МОГИЛЯСТАЯ,
Болонья, Італія.