У мальовничому, майже іграшковому на вигляд швейцарському селі Райнау (Rheinau) громадяни хотіли протестувати формат безумовного базового доходу
Як пише Swissinfo.ch, автор ідеї цього проєкту, швейцарська режисерка Ребекка Паніан так і не змогла набрати й половини необхідних коштів. Зробивши ставку на новомодний краудфандинг, вона ризикує поставити у Швейцарії остаточний хрест на такій спокусливій ідеї. За кордоном спроби в цьому напрямку призвели до значно просунутіших результатів.
Покажчик на сайті краудфандингового проєкту «Село випробовує майбутнє» (Dorf testet Zukunft) застиг, як прибитий, і не збирається міняти ні кольору, ні форми. Поки зібрано 151 836 франків. І це все! За останні дні проєкт не зміг зібрати жодного сантима додаткових коштів. А скільки всього потрібно?
А потрібно навіть більше, ніж можна собі уявити: 6,2 млн франків. Саме така сума потрібна для реального запуску проєкту з тестування безумовного базового доходу в селі Райнау, що в кантоні Цюрих. Вчора був дедлайн! Сьогодні можна сказати напевно, що проєкт помер, не народившись!
Планувалося, що проєкт буде запущено в січні 2019 року. В рамках тестової фази 770 жителів села Райнау отримували б щомісяця суму, не пов'язану жодними умовами – просто так, безкоштовно, тобто даром! Залежно від віку учасникам виплачувалися б гроші в розмірі від 625 до 2 500 франків. Саме так уявляла собі світле майбутнє Ребекка Паніан.
А почалося все в червні 2016 року. Народ Швейцарії на референдумі переконливо «прокатав» народну законодавчу ініціативу про введення в країні безумовного базового доходу. Однак Ребекка Паніан відмовилася опускати руки й почала шукати якийсь населений пункт, який був би готовий «в окремо взятому форматі» все-таки поекспериментувати з такою спокусливою ідеєю «грошей за просто так». Чому? Вона була переконана, що перш ніж остаточно відправити ідею на звалище історії, її все-таки слід протестувати в реальності, давши їй, так би мовити, другий шанс.
І ось тепер цілком можна сказати, що ідеї цій все-таки належить відправитися туди, куди в підсумку вирушають всі утопії та мрії про «місто сонця», в якому можна нічого не робити й отримувати за це гроші. Вчора на краудфандинговій платформі настав «дедлайн» акції зі збору необхідної суми. Грошей вдалося зібрати в буквальному сенсі «кіт наплакав».
Чому? Напевно, тому, що «сама по собі ідея, що лежить в основі проєкту, виглядає надто простою та привабливою, мовляв, усі думали, що ми будемо фінансувати кожному жителю села канікули завдовжки в рік. Але насправді нічого подібного ми не планували», – каже Ребекка Паніан.
Річ у тім, що безумовний базовий дохід зовсім не передбачалося, що називається, виплачувати понад те, що людина вже отримує. Навпаки, дана сума стала б лише однією часткою вже отримуваного доходу – безумовною, гарантованою, але лише часткою. Тобто більшість учасників проєкту аж ніяк не озолотилися б додатково! Більше грошей вони б не отримували!
Реально фінансову вигоду отримали б лише ті, чий дохід не перевищує 2 500 франків на місяць (приблизно 67 тис. гривень, – сума, на яку в Швейцарії прожити неможливо). Тобто такі категорії населення, як батьки сімейств, що сидять вдома, доглядають за дитиною, пенсіонерки або особи, які мають намір розкрутити свій бізнес, але поки не увійшли у фазу стійкої прибутковості. «Чисто грошовий прибуток від проєкту отримала б дуже незначна частка його учасників, але вони все одно залишаються в проєкті просто тому, що відчувають себе частиною громади, елементом спільної справи», – каже Р. Паніан.
Власне, основою проєкту в Райнау й була ідея зміцнення почуття соціальної спільності, відчуття причетності до великої та важливої для всіх справи. Попередня умова: свою згоду на участь у проєкті мала дати щонайменше половина жителів громади. Планувалося залучити 650 осіб, у підсумку набралося 770 учасників.
Як каже Ребекка Паніан, у селі «вже зараз виник свого роду соціальний рух, який став першим приблизним зразком того, до чого могла б привести реалізація ідеї безумовного базового доходу в національному масштабі. Одна з жительок села, наприклад, розповіла мені нещодавно, що в результаті лише дискусій на цю тему вона змогла зібратися з духом і почати власну справу».
Ще одна жителька села зізналася, що вперше почала контактувати з сусідами та іншими жителями Райнау, з якими вона раніше не мала нічого спільного й навіть не припускала, що з ними можна було б взагалі знайти якісь спільні теми для розмов. Ще один житель сам придумав, сформатував і роздрукував інформаційний флаєр з метою закликати жителів села глибше поміркувати над ідеєю проєкту і, можливо, навіть самим внести свій фінансовий внесок у його успіх. Роздавали потім цю листівку вісім місцевих жительок – усі пенсіонерки, які до того ніколи щільно одна з одною не спілкувалися. Звела ж їх разом якраз ідея безумовного базового доходу.
Але поки, як здається, ідея введення в окремо взятому швейцарському селі безумовного базового доходу виглядає для країни надто радикальною і, напевно, просто передчасною. За її межами, однак, ця ідея падає, по всій видимості, на значно підготовленіший ґрунт. У рамках схожих пілотних проєктів у багатьох країнах світу йде вже активний збір першого практичного досвіду.
«Цілі та мотиви таких проектів можуть бути найрізноманітнішими, відрізняючись настільки ж, наскільки відрізняються початкові формати та способи реалізації таких проектів», – каже Енно Шмідт, швейцарський художник та один з авторів народної законодавчої ініціативи, відхиленої народом на референдумі у 2016 році. З метою ознайомлення з ними він в останні місяці та роки побував у різних країнах, зокрема в Японії, – країні, яка в плані реалізації ідеї безумовного доходу привернула його особливою мірою.
Схожий експеримент реалізується зараз, наприклад, у більш ніж ста селах та селищах у Кенії. Там міжнародна гуманітарна організація GiveDirectly виплачує мешканцям у середньому по 22 долари на місяць, без умов, вже 12 років поспіль. Загальна сума цього проекту сягає 30 млн доларів, на даний момент, передусім за рахунок добровільних пожертв, зібрано 26 млн. Мета: перетворити безумовний базовий дохід на ефективний інструмент боротьби з глобальною бідністю.
Зовсім іншу ідею переслідували ініціатори схожого проекту у Фінляндії. Там уряд, створений правоцентристською парламентською більшістю, поставив за мету запровадити безумовний базовий дохід для осіб, які перебувають у стані довготривалого безробіття. Мета: заощадити на соціальній підтримці.
Однак на практиці така ідея не скрізь у Фінляндії викликала позитивні відгуки. Критики говорили, що проект цей розрахований на надто короткий проміжок часу та охоплює він надто невелику кількість населених пунктів і регіонів, що не дає можливості зібрати інформацію, необхідну для коректної та адекватної оцінки досягнутих результатів. Проект на даний момент припинено, підсумковий аналіз буде представлено наступного, 2019 року.
Соціальні проблеми та боротьба з бідністю – це одне. Але ж у питання безумовного базового доходу є ще й інший вимір! Ми живемо в епоху четвертої промислової революції, роботи, автоматизовані та автономні системи, а також штучний інтелект обіцяють вже в найближчому майбутньому кардинально змінити світовий економічний уклад. «У праці поєднуються психіка та фізіологія людини, її інтелект та воля», – вказував великий німецький філософ Георг Зіммель.
Донедавна ця максима здавалася вічним законом. Але ось тепер «вкалують роботи, щаслива людина», і виникає питання: що робити індивідууму, звільненому від «прокляття праці»? Можливою відповіддю якраз і є безумовний базовий дохід. У лютому наступного 2019 року в біднуватому місті Стоктон на південь від Сан-Франциско розпочнеться реалізація проекту Economic Security Project, в рамках якого якраз робиться ставка на ідею такого доходу.
Серед ініціаторів проекту – Кріс Г'юз, американський підприємець, один із засновників соціальної мережі Facebook. Передбачається приблизно ста мешканцям міста виплачувати щомісяця без жодних умов по 500 доларів. Та й загалом, у регіоні Силіконової долини ідея безумовного базового доходу аж ніяк не відкидається з порога. Засновник концерну Tesla Елон Маск і сам батько-засновник мережі Facebook Марк Цукерберг відкрито підтримують її. Серйозні спроби протестувати такий дохід робляться в Шотландії. Там уряд вже навіть пообіцяв виділити відповідний кредит.
Однак повернімося назад до Швейцарії, у виноробну провінцію кантону Цюрих. Що ж буде з проектом у Райнау, якщо грошей на його реалізацію зібрати так і не вдасться? «Не хочу говорити поки що про жоден „План Б“, тому що відповідно до наших демократичних традицій свою думку про майбутнє проекту, про те, чи хочуть вони в ньому брати участь, мають висловити самі мешканці села», – каже Ребекка Паніан. Поки ж їй не залишається нічого іншого, як мріяти про раптове диво: «Прикро зупинятися на півдорозі, було б добре зібрати все-таки кошти на продовження проекту».