Це пояснюється тим, що сьогодні саме пластиковий дозвіл надає офіційне право громадянам інших держав на здійснення легальної трудової діяльності на території Російської Федерації, а різним організаціям, відповідно, оформляти та користуватися платними послугами працівників з-за кордону.
Загалом, дозвіл на роботу являє собою документ у вигляді пластикової картки, яка видається особисто претенденту на отримання дозволу в якомусь із відділень УФМС Росії. Таким пластиковим дозволом на роботу підтверджується право іноземного громадянина здійснювати будь-яку законну трудову діяльність у конкретному регіоні Російської Федерації.
Дозвіл видається на один рік, причому відлік строку ведеться від дати в'їзду в країну, зазначеної в міграційній картці. Цим же дозволом підтверджується право іноземця на ведення індивідуальної трудової діяльності, в тому числі й комерційної, і отримувати дохід відповідно до Статті 2 федерального закону №115-ФЗ, що регламентує правовий статус іноземних громадян на території Російської Федерації. Як уже зазначалося вище, дія дозволу поширюється лише на той регіон Москви або Московської області, в якому він був виданий.
В останні роки роботодавці все охочіше використовують аутстаффинг персоналу. В даному випадку, згідно з договором аутстаффингу, організація залучає відповідного спеціаліста, який має необхідні професійні знання та досвід, для виконання одиничного проекту, без включення його до основного штату компанії. Тобто, працівники організації-замовника офіційно перебувають у штаті компанії, що надає послуги аутстаффингу.
При цьому працівники знаходяться на робочому місці у замовника і в повному обсязі виконують свої трудові обов'язки, офіційно ж, вони нібито прикомандировані до свого реального місця роботи. Незважаючи на те, що поняття аутстаффингу поки що не знайшло свого відображення в законодавстві країни, у судовій практиці вже відомі випадки, коли його застосування визнавалося таким, що не суперечить закону, і можливі ризики пов'язувалися, в основному, з обґрунтуванням витрат при офіційному оподаткуванні.
Згідно з усталеною формою договору про надання послуг персоналу, організація-провайдер зобов'язується, за відповідну плату, надати замовнику професійних працівників з метою використання їхньої праці в тому чи іншому виробничому процесі. Паралельно між працівником і провайдером укладається договір, за яким останній є вже роботодавцем. Працівник же, згідно з пунктами договору, дає згоду на виконання трудової функції в інших господарюючих суб'єктів.
_