Якщо у Шевченка, разом з яким вони були грозою таких авторитетних у Європі клубів, як «Реал», «Барселона», «Арсенал», «Ньюкасл», після переїзду до «Мілана» справи йшли незмінно вгору, то Ребров з «Тоттенгемом» явно не вгадав. Лондонський варіант хоч і здавався привабливим, насправді став пасткою, до якої потрапив форвард збірної України. Після появи в стані «Шпор» (народна назва «Тоттенгема») Сергій може зарахувати собі в актив лише один – перший – сезон в Англії. Потім його успіхи поповзли вниз.
Апофеозом англійських невдач Реброва можна вважати нинішнє перебування у складі «Вест Гема», команди неелітного класу. Адже навіть на цьому рівні Ребров не може закріпитися в основному складі ще однієї лондонської команди. Наслідком чого стало виключення 30-річного футболіста зі списку гравців національної збірної України.
Олег Блохін, який очолює цю команду, цілком справедливо вважає, що у збірній мають грати ті, хто має ігрову практику у своїх клубах. І хоча він дозволяє деякі винятки, Реброва ці поблажки не стосуються. Якщо футболіст його рівня не може закріпитися у «Вест Гемі», яку користь він принесе національній команді своєї країни? Особливо за наявності в лінії атаки української команди двох інших наших «іноземців» – тих, що виступають в Італії та Німеччині, двох Андріїв – Шевченка і Вороніна.
Втім, уважні любителі футболу не могли пройти повз один цікавий факт, який якраз збігся з відлученням Реброва від національної команди. Востаннє Сергій викликався до збірної країни в серпні 2004 року, напередодні матчу зі збірною Англії в Ньюкаслі. Здавалося, ніщо не віщувало небезпеки, однак в одній з українських газет з'явилися витяги з британського видання Guardian, з кореспондентом якого напередодні спілкувався Ребров. Деякі цитати мали досить відвертий характер і виставляли в не надто вигідному світлі одного з функціонерів Федерації футболу України. Газета вийшла у світ якраз перед грою, у підсумку Сергій увесь матч просидів на лаві запасних, а потім і зовсім перестав викликатися на збори національної команди.
Пояснення Олега Блохіна з цього питання звучить, як уже говорилося, цілком логічно: Реброву бракує ігрової практики. Усе правильно, але виникає слушне зауваження: раніше ж йому теж бракувало ігрової практики, тим не менше, чомусь тренерами збірної він був затребуваний. Тож дуже вже недвозначним виходить відлучення Сергія від збірної саме після відвертих висловлювань про своє минуле. Простежується чіткий взаємозв'язок, причому явно не футбольного характеру.
Що ж такого крамольного було в тому матеріалі, витяги з якого промайнули в українських ЗМІ, і канули в небуття?
Кореспондент газети Guardian Джемма Кларк зустрілася з Сергієм напередодні гри збірних Англії та України, після чого вийшла у світ її стаття під заголовком «Ребров прагне грати в парі з Шевченком». «Так, український нападник відправлений до нижчого дивізіону, але він, як і раніше, має можливість виступати на високому міжнародному рівні та забивати голи за національну збірну», – пише Кларк.
Минуло чотири роки відтоді, як Андрій Шевченко та Сергій Ребров уперше вийшли в жовто-синіх футболках на матч зі збірною Англії. Тоді Шева закінчив свій перший сезон у складі «Мілана», а Ребров тільки-но за 11 млн. фунтів стерлінгів перейшов до лондонського «Тоттенгема». Шевченко, як і раніше, залишається одним із ключових виконавців у складі італійського клубу. А ось Ребров пару тижнів тому дебютував у... першому дивізіоні чемпіонату Англії. Колись же пара форвардів київського «Динамо» наганяла жах на суперників і по праву вважалася однією з найсильніших у Європі.
«Думаю, ті роки були найкращими в моєму житті, – ділиться Ребров з кореспондентом Guardian. – У нас була дуже здібна команда і класний тренер. «Динамо» навіть під силу було виграти Лігу чемпіонів. Уся Європа боялася нас. Пам'ятаю, Алекс Фергюсон в одному з інтерв'ю тих років зізнався, що найбільше не хоче грати з київським «Динамо», бо ми демонстрували неймовірний футбол».
У ті часи різниця в класі між Ребровим і Шевченком була непомітною. У Андрія – 33 голи в матчах Ліги чемпіонів, у Сергія – 28. Обидва вони входять до десятки найкращих бомбардирів найпрестижнішого євротурніру за всю його історію. Судячи з того, як багато Ребров забивав на міжнародній арені, його можна було зараховувати до когорти найкращих нападників планети. Що цікаво, п'ять років тому в Україні точилися безкомпромісні дискусії щодо того, хто кращий – Шева чи Ребров? Але Андрія запросив «Мілан», і в «Динамо» залишився один Сергій. Він продовжував забивати в чемпіонаті і знову був серед найкращих снайперів Ліги.
Потім з'явилися чутки про швидкий переїзд Сергія до «Тоттенгема». Тоді багато хто говорив, що «Шпори» – не його команда, і краще зачекати на іншу пропозицію. Олег Лужний (екс-партнер Сергія по «Динамо» та збірній України) радив Реброву переходити до «Арсенала», але форвард усе ж опинився в «Тоттенгемі».
«Це було не моє рішення, – говорить Сергій. – В Україні зовсім інша ситуація з трансферами. Вона дуже відрізняється від англійської. У нас футболіст не обирає – обирає президент клубу. Я знаю, що «Арсенал» виявляв до мене інтерес і вів переговори з «Динамо». Але «Тоттенгем» запропонував набагато більші гроші, і президент обрав варіант з цим клубом. Ось чому я опинився у складі «Шпор». Коли я грав у Києві, у мене не було контракту. Я маю на увазі контракту в англійському розумінні цього слова...»
Далі буде.