Альпійське зачарування Санкт-Моріца
Хто чи що таке Сегантіні? Різновид швейцарської корови чи італійського сиру? Шифровку явно готував ідіот з університетською освітою... Штірліц скривився, з'їв кілька цукерок знаменитої марки «Sprungli» і допив каву. Боже, перети аж у Санкт-Моріц через цього тупицю пастора! Півгодини літаком або години три на автобусі прямо від вокзалу в Цюриху. А так хочеться прогулятися по Банхоффштрассе, купити пару-другу швейцарських годинників, вмокнути сухарики в розплавлений сир («фондю»), заїсти все свинячою ногою з бочковим пивом.
Але ні! Обов'язок – насамперед! Повз пам'ятник Песталоцці, через казково-мальовничу річку Ліммат, швиденько на Шпігельгассе, 14 – вклонитися будинку, де до 1917 року жив Ілліч з Надією Костянтинівною! Ну й меморіальну дошку придумали ці швейцарські гноми: «Фюреру російської революції», іншого слова не змогли знайти, гади! Не затримуватися, не повертати голови, жодних емоцій – раптом ззаду Мюллер! – пішки до автобуса.
Шлях пролягав через тунелі, чудовими звивистими дорогами, з зупинками біля кафе, що затаїлися серед сосен, припорошених снігом. «Проклята шпигунська робота! – думав Штірліц. – Зараз би взяти старі динамівські лижі та з радисткою Кет махнути сюди хоча б на тиждень. А тут цей розгильдяй пастор украв у німців новий дешифратор і не знає, як його переправити нам!»
Санкт-Моріц розташований на висоті 1 800 метрів серед величезних засніжених гір майже біля італійського кордону. Він вважається найпрестижнішим і найдорожчим гірськолижним курортом у Швейцарії і, мабуть, у всій Європі. Зимовий туристичний сезон зазвичай починається з середини грудня, коли все надійно вкрите снігом, і триває до березня. Ці благодатні альпійські краї називають «Дахом Європи», сонце сліпуче сяє там 332 дні на рік.
Найфешенебельнішим районом у Санкт-Моріці по праву вважається Сувретта, де у власних віллах попивають вінтажні вина Берлусконі, Ротшильд і багато сильних світу цього. Пабліситі тут не вітається, але відомо, що деякі зірки цілий рік орендують люкси в класних готелях. А найпросунутіші фірми привозять сюди своїх співробітників цілими офісами, і тоді головним у місцевих закладах стає ведучий корпоративних свят, найнятий спеціально під цю подію.
«Шкода, що я не опанував гірські лижі, все робота й робота!» – думав Штірліц, із заздрістю дивлячись на підйомники по обидва боки дороги.
Санкт-Моріц – це серце величезного організму, звідси можна на підйомнику або на канатці піднятися на Corvatsh (3 451 метрів), Furischellas (2 331), Nair (3 052), Corviglia (2 488), Diavolezza (2 978) і на безліч інших вершин. Жодних проблем з навчанням, орендою лижного спорядження, всюди стильні ресторанчики з альпійською кухнею. Між іншим, двічі Санкт-Моріц був центром зимових Олімпійських ігор, тут проводяться світові чемпіонати з лиж і особливо бобслею (чергові змагання заплановані на 2001 і 2003 роки). Бобслей у Санкт-Моріці – явище унікальне, тут пройшло 30 чемпіонатів світу, і на відміну від трас в інших країнах, лід тут природний.
У школі КДБ бобслею не навчали; Штірліц зітхнув – так захотілося промчатися зі свистом по морозцю. Звісно, у Звенигороді, підмосковній Швейцарії. Щоправда, у Санкт-Моріці для тих, хто не пройшов підготовку, були бобслей-таксі, керовані водіями. Ех, якби не зустріч з пастором...
Хочете пограти в крокет на льоду мальовничого озера? Ласкаво просимо! Хочете покатати по льоду каміння, граючи в шотландський керлінг? Будь ласка! Тільки для чоловіків: тоббоган, у захисному шоломі, животом на залізні санки – і на дикій швидкості вниз по льоду! На замерзлому озері Санкт-Моріц проводяться перегони, і ставки роблять чималі, та й собачі біги тут у великій пошані, а поряд у Сільваплані щороку проходять турніри із зимового гольфу.
А яке задоволення проїхати гірською залізницею! Мальовничі, немов іграшкові, експреси то тягнуться, то біжать між білими велетнями. Залізниця з'єднує високогірні точки, з Санкт-Моріца можна перетнути Альпи через віадуки й тунелі, з півночі на південь, подібно до перелітних птахів, спочатку до вічних льодів глетчера до самого Alp Grum, потім у Poschiavo і через вигнуті віадуки Brusio в теплі низини Тірано (438 м) і Лугано (378 м). Не менш прекрасний маршрут на Церматт (1 604 м): з віконця видно середньовічні замки й монастирі, стежки, якими бродили ще римляни, знову льодовики й вічні сніги... Якщо до цього букету задоволень додати вишуканий обід із непоганим швейцарським вином, місцевим сиром і голландською сигарою під керівництвом добродушного офіціанта в національному костюмі, то можна вважати поїздку візитом до раю.
«Мабуть, варто взяти сюди жінку з дітьми, – думав Штірліц, – одному синові вже 7, другому 5 років, зрештою, якщо будуть вередувати, тут чудовий клуб-готель для дітей, за ними наглянуть. (Тут він згадав анекдот про те, що не бачив дружину 10 років, і дуже засмутився.) Та ну їх до біса! І занудну Кет, вічно зайняту передавачем, і сльозливу дружину, і взагалі всіх баб! Проведу явку з пастором, а потім орендую старовинні швейцарські сани з доглянутими кониками й кучером або покатаюся верхи, як у юності у себе в селі!»
Але ось і зупинка Санкт-Моріц, час виходити. Де ж місце явки – музей сиру Сегантіні? Ось він! Щоправда, Сегантіні виявився великим італійським художником, але це справи не змінює. Он чвалає і стара дупа – пастор Шлаг, тільки не в в'язаній шапочці, а в будьонівці – вічно в нього біда з конспірацією! Величезний рюкзак за спиною, лижі в чохлі... Хороше здоров'я у старигана, попрацював би, як я, на Луб'янці...
- Чи далеко звідси до готелю «Соглі-но»? – запитав Штірліц.
- Максиме Максимовичу, друже мій закадичний, як я радий вас бачити!
- Чому відгук не за паролем?! Знову порушуєте конспірацію?
- Та не сердьтеся, батечку! Подивіться, який я вам притягнув дешифратор! Днями стягнув у гестапо... А щодо конспірації ви не праві: для легенди я прихопив із собою лижі і, знаючи, що ви полінуєтеся подбати про власну легенду, взяв ще одну пару для вас!
- Що ж, ми будемо кататися з цих піків на звичайних лижах?! – злякався Штірліц.
- Ех, батечку, погано ви знаєте місцеву агентурно-оперативну обстановку! Адже по льоду озера Санкт-Моріц прокладено чудові лижні траси для марафонів, тут значно краще, ніж у вас у Подрезково! А план убивства Гітлера ми обговоримо на «філософській стежці», розташованій на високогірному плато Муоттас Мурагл, там вирізьблено в камені цитати із Сократа і Сартра... Якщо не бажаєте туди підніматися, то можна здійснити прогулянку прямо звідси: повз знаменитий будинок Хайді до Саластрейнс! Туди й назад півтори години! До речі, можна пошептатися і в бібліотеці...
При слові «бібліотека» Штірліцу стало зле: адже він не брав до рук жодної книги з часів середньої школи.
- Знаєте, пасторе, давайте підемо до місцевого казино, воно славиться на всю Швейцарію. А спочатку до бару – випити за нашу перемогу...
- У якому готелі будемо ночувати? «Албана»? «Швайцерхофф»? «Карлтон»?
Штірліц промовчав: він знав, що Центр швидше вдавиться, ніж санкціонує відрядні понад 20 доларів на день.
- Швейцарія зовсім не така дорога країна, як її малюють, – ніби читав думки розвідника пастор Шлаг. – Тут цілком можна зняти номер на двох, починаючи з 60 доларів.
Штірліц мовчки попрямував до бару. Як зазвичай, дістав із портфеля пляшку «Московської», дві гранчасті склянки, оселедець атлантичний (слабосолоний), загорнутий у газету «Правда». Підійшов офіціант, і для легенди довелося замовити по кухлю пива як «причіп».