Завзяті й безстрашні байкери на своїх потужних двоколісних красунцях ніби глузують з природних перешкод. Велосипедисти з розгону злітають чи не на вертикальні кам'янисті схили й опиняються на черговій вершині. І так: вгору, вниз, двічі вгору і, стрімголов, знову вниз.
При вигляді такого видовища «наживо» дух захоплює. Часом піддаєш сумнівам і деякі закони її величності фізики. Губишся в здогадах, дивуєшся, а тим часом черговий гірський байкер знову бере висоту. Намагаєшся знайти пояснення - напевно, або збірна Швейцарії, або каскадери тренуються. Аж ні. Виявляється, це друзі-комп'ютерники після тижня сидіння перед моніторами виїхали розслабитися. Це їхнє хобі.
Слово «хобі» у Швейцарії вельми поширене і часто вживане. Кожен чесний швейцарець обирає його незалежно від захоплень сусіда й товариша по роботі. Однак об'єднує практично всіх одне - гори. Їх тут багато, тому й захоплень із цими вулканічними наростами, що сягають кількох тисяч метрів заввишки, просто сила-силенна. Узимку на схилах гір - просто рій лижників. Крім них - молоді ледарі, літні люди, дорослі з дітьми на снігоходах, а спритні тінейджери - на сноубордах. Для занять зимовими видами аматорського та професійного спорту створено найпридатніші умови. Ви можете без проблем видертися на саму вершину будь-якої обладнаної для розваг гори за допомогою гірських поїздів (фунікулерів), підвісної канатної дороги.
Якщо є бажання попетляти гірськими схилами на власному автомобілі - будь ласка. Для цього теж є спеціальна дорога. Господарі курортів обов'язково передбачають проміжні зупинки - може, комусь уже не хочеться їхати на саму вершину гори, а хочеться перекусити в ресторанчику й насолодитися природою не на висоті 1.655 метрів, а трохи нижче - 998 метрів, приміром. За бажання також можна переночувати в невеликому приватному готельчику, зібраному з колод і весело прикрашеному всілякими плетіннями з хвойних гілок із шишками та іншими вигаданими господарями «канделябрами».
Сервіс на курортах просто надзвичайний. Брошурки з назвами найпривабливіших місць чекають на вас уже біля підніжжя гір - на станціях гірських поїздів і канатних доріг. Візьмімо, приміром, гору Беатен, яка як курорт має спеціальну медаль якості. У Швейцарії вона ще відома як «дружній сімейний курорт». Шлях до вершини Беатена розбитий на дві основні частини. Перші вісім хвилин вас тягне по рейках фуникулер, що проходить через тунель. Потім 14 хвилин на висоті 20-30 метрів їдете в кабінці канатки. Видовище, звісно, неописуване. Якщо кількома словами, то основний вид - це десятки гірських вершин навколо, де одна красивіша за іншу. На всіх лежить страшенно білий сніг. Не вірте рекламі пральних порошків. Білішої речовини, ніж сніг на маківках гір, немає нічого на світі! Тому й птахи, мабуть, літають десь унизу, щоб не осліпнути.
До речі, щодо зору. Якщо ви вирушили відпочивати в засніжені гори без сонцезахисних окулярів - це можна порівняти з перебуванням сліпого на сеансі німого кіно: начебто був, але так нічого й не зрозумів.
Повернімося до сервісу. На вершині Беатена на вас чекає прекрасний затишний ресторан, збудований у місцевому швейцарському стилі. Це повністю дерев'яна споруда приземкуватого одноповерхового типу з широким червоним дахом. Заклад має неодмінно широченну відкриту веранду. На ній стоїть близько двох десятків дерев'яних стилізованих столиків, за якими не поспішаючи попивають сухе вино чи пиво туристи. Вони нікуди не поспішають. Чути говір німецькою, французькою, італійською, іспанською, англійською і навіть російською мовами. Таке мовне розмаїття тут не рідкість. Люди спеціально приїжджають із сусідніх країн на той курорт, де їм найкомфортніше. Напівсонна атмосфера на веранді пояснюється ще й тим, що багато хто, підставивши обличчя прямим променям зимового сонця, просто засмагає. Колір обличчя від цих сонячних ванн стає смаглявим. Тримається така засмага досить довго. Саме за цією ознакою серед відвідувачів можна вирізнити завсідників і новачків.
У середині ресторану також усе зроблено з дерева. На стінах розвішані голови косуль і кізочок з ріжками, старовинні рушниці, у кутках притулилися біокаміни. Чуйна офіціантка в національному вбранні тут-таки піднесе вам меню й коротко пояснить, якщо це необхідно, яка страва з чого складається. Фірмовим тут вважається розтоплений сир, злитий на широку тарілку, і злегка підсмажена картопля горошком. Неодмінним супроводом до такої страви буде біле сухе вино. Казкова, тепла й затишна атмосфера, у яку ви поринаєте, створює дуже сприятливі умови для знайомств і продовження романтичних стосунків (навіть якщо ви з різних країн). А також для відновлення колись зіпсованих стосунків між подружжям або близькими людьми.
Тим часом на вершину Беатена продовжують прибувати нові туристи та «хобісти». Особливим захопленням для тих, хто вирішив підбадьорити себе зайвою дозою адреналіну, є парапланеризм. Тих, хто ширяє в небі, - десятки. Тут-таки знаходиться льотна школа - «флюгшуле». Досвідчені тренери допоможуть вам розібратися в тонкощах і деталях несучої конструкції та навчитися літати. Але не з першого заняття. Інструктажем вас просто втомлять. Якщо ж не будете приділяти належної уваги науці, то інструктор має право заборонити вам літати самостійно. Вас просто не пустять на зліт. Ну а вже якщо дуже-дуже хочеться політати з першого разу, це не проблема. Витягуєте з широких штанин усього $100, і ви разом з інструктором здіймаєтеся в піднебесся й кружляєте там на зло ворогам і гравітації.
З початком літнього сезону у Швейцарії «оживають» власники яхт-клубів. Широко розкидані в міжгірних улоговинах глибокі, прозорі озера також мають своїх «фанатів». У суботу та неділю в країні банків, ділової еліти та шоколаду «Таблерон» усі траси заповнені машинами з причепами, на яких розміщені плавзасоби різних класів. Не сумнівайтеся, це задоволення теж не з дешевих. Однак тут добре розвинена система оренди. Сім'я, яка не має коштів на купівлю яхти, цілком може орендувати її на день-два. Вікенд на воді тут звична справа. Звичним тут є і дотримання правил збереження природи. Тому не випадково в рекламних брошурках рясніють фрази на кшталт: «насолода недоторканою природою» або «гостинність первозданної флори та фауни».
При вигляді напрочуд чистого озера наша людина не зі злого умислу, а так, просто через незнання, одразу ж почне розкладати спінінги, вудки, донки та безліч інших снастей, що обов'язково гарантують щедрий улов. І він не помилиться у своїх сподіваннях. Риби тут досить багато. Але є одне «але». Вудити рибу дозволено лише власникам спеціальної ліцензії. У весняний період на ловлю в озері вона коштуватиме 50 євро, на річці - 40. На літній та осінній сезон тарифи трохи змінюються. Якщо вас викрили в безліцензійному вилові, заплатіть штраф - 200 євро. Якщо ж спіймаєте форель менше 24 сантиметрів і тут же її не відпустите - покарання в тому ж розмірі. Тож обирайте.