Але мрії так і залишалися мріями: перед тим, як насолоджуватися радощами італійського буття, треба ж було якось там опинитися. А для потенційних емігрантів, як зазначає «Новий іноземець», Італія довгий час залишалася забороненим плодом.
Прийняття нового законодавства про іноземців, яке було розроблено у 1998-99 роках, змінило ситуацію: в країні сформувалася нова імміграційна політика, завдяки якій багато іноземних громадян, у тому числі й українці, отримали реальну можливість стати власниками виду на проживання, а в перспективі й громадянства Італії. І в 2000 році Італія стала одним із європейських лідерів у сфері імміграції: на частку Італії, Німеччини та Великобританії припало дві третини всіх іноземців, які переїхали на ПМП в Європу, з яких 26% осіли в Італії.
Тим, хто хоча б якоюсь мірою знайомий з імміграційними правилами європейських країн, розібратися в італійській імміграційній програмі буде неважко: чимось вона дуже схожа, скажімо, на чеську. Але має свої специфічні особливості.
Перша вимога, якій має відповідати кандидат на отримання італійського виду на проживання, – бути досвідченим і кваліфікованим професіоналом. Підкреслимо, що, на відміну від Канади чи Австралії, жодних списків пріоритетних професій в Італії не існує. Людина просто має бути фахівцем у своїй галузі, чи то виробництво чи торгівля, програмування чи кулінарне мистецтво.
Спочатку доводити свою професійну корисність суспільству (як, скажімо, у Данії чи Франції) претенденту не потрібно. Навіть закріплених законом вимог до рівня освіти чи віку не існує. Тож, в принципі, переїзд до Італії доступний як для молоді, так і для пенсіонерів; як для сивих професорів, так і для їхніх вчорашніх студентів.
Друга обумовлена законом вимога до кандидата – мати «референції морального та економічного характеру» (саме так це сформульовано в італійському законодавстві). З мораллю все зрозуміло: наркоторговців, терористів і вбивць не впустить до себе жодна країна світу. Але, на відміну від тих же чехів, італійці не вимагають від іноземців «довідки про лояльність» з органів внутрішніх справ, тож оббивати пороги підрозділів МВС вам не доведеться. Але перевіряти кандидатів на ПМП щодо дотримання італійських та міжнародних законів чиновники будуть неодмінно.
Референції економічного характеру – вимога теж цілком зрозуміла. Наприклад, при переїзді до Канади потенційний іммігрант повинен мати суми в розмірі $$10.000-20.000. Згідно ж з італійськими вимогами, достатньою для звичайної сім'ї з 3-5 осіб буде сума, приблизно рівна 70 мільйонам лір ($39.000). Ці гроші не потрібно переказувати на державні рахунки чи інвестувати в держпрограми. Вони залишаються в повному розпорядженні людини – головне, щоб вони були.
Фактично, необхідно мати, на що і де жити, кваліфікацію та засоби для роботи і бути порядною людиною – на цьому умови закінчуються. Назвати ці вимоги зайвими язик не повертається.
Унікальність імміграційної політики Італії також у тому, що здобувач виду на проживання на жодній стадії і в жодному ступені не залежить від думки якогось окремо взятого чиновника. У той час, як для позитивного завершення імміграційного процесу в ту ж Канаду вам, окрім усього іншого, необхідно сподобатися імміграційному офіцеру, який проводить інтерв'ю в посольстві (в іншому випадку успіх вашої справи під загрозою), в Італії процес проходить майже автоматично. Якщо ви задовольняєте всім вищезазначеним вимогам і можете це документально підтвердити, італійська влада не має права відмовити вам. Єдиною причиною відмови можуть стати «липові» документи та надання про себе свідомо неправдивих відомостей.
Необхідними елементами імміграційної процедури є створення на території Італії власної компанії, оренда або купівля житла, відкриття та наповнення банківських рахунків (особистого та корпоративного), отримання податкових кодів (особистого та корпоративного) і, нарешті, – набуття статусу «незалежного професіонала». В результаті ви отримуєте доступ на італійський ринок праці, підставу для отримання візи та виду на проживання в Італії, а отже – цивільних і соціальних прав, які зрівнюють вас з італійцями.
Варто зазначити, що в італійській імміграційній програмі є ще одна особливість, яка в очах українців, нещадно обманутих імміграційними посередниками-пройдисвітами, виглядає надзвичайно привабливо. Необхідною умовою імміграційної процедури є ваша особиста присутність в Італії та особисте проходження всіх етапів. Фактично основна частина процесу проходить саме в Італії, а не в Україні. Деякі формальності можна перекласти на плечі адвоката, але саме деякі. У будь-якому випадку вам доведеться приїжджати в Італію – один раз приблизно на 40 днів або два рази на коротший час.
Крім того, під час поїздки можна вирішити деякі питання «на майбутнє»: підшукати житло, визначитися з бізнесом або роботою, зі школою чи дитячим садком для дитини, з перевезенням майна, нарешті – просто ближче познайомитися з країною, її звичаями та традиціями.
Повністю імміграційна процедура займає 100 днів. У фіналі, якщо все зроблено грамотно і правильно, ви отримаєте «резиденцію Республіки Італія без встановлення граничного терміну закінчення» – те, що у нас називають постійним видом на проживання.
Тепер детальніше про те, у чому конкретно полягає кожен етап імміграційного процесу, а також про те, які блага та можливості обіцяє вам статус «синьйора» – законного жителя Італії. Власне кажучи, все починається з приїзду до Італії.
Однією з перших справ буде відкриття банківського рахунку. Причому, це треба зробити так, щоб не мати проблем ні з італійським, ні з українським законодавством. Ви повинні покласти в один з італійських банків ту саму суму, про яку вже йшлося: на сім'ю з 3-5 осіб – близько 70 мільйонів лір (приблизно $39.000), а одиноким громадянам знадобиться навіть менше. Повторимо, що ці гроші не треба згодом вкладати в якісь державні програми або переказувати на державні рахунки.
Друге, що вам належить зробити в Італії, – орендувати житло. Можна і купити, але навіщо поспішати – після отримання вами статусу італійського мешканця це можна буде зробити на вельми пільгових умовах і в кредит. Метраж і вартість квартири або будинку мають вельми відносне значення – обирайте що хочете. В принципі, за $$300-400 на місяць можна зняти цілком пристойну квартиру, не в центрі, звісно, але й не на околиці. Не менш важливо правильно обрати та оформити договір оренди – в Італії їх кілька типів.
Далі ви будете отримувати податкові коди та багато іншого – всього вам знадобиться оформити понад два десятки документів, кожен з яких вимагатиме погодження, підтвердження та реєстрації в багатьох інстанціях.
Наступний ваш крок – створення та активізація власної компанії. Зазначимо, що це хоч і важливий, але всього лише етап імміграційного процесу. Головна функція створюваної компанії – забезпечити вам доступ на італійський ринок праці. Після того, як на підставі володіння власною компанією ви отримаєте візу та вид на проживання як «самостійний працівник», перед вами два шляхи.
Ви можете дійсно вести бізнес, зокрема, укладати торгові угоди з українськими партнерами, і тоді ваш переїзд до Італії з повним правом можна буде назвати бізнес-імміграцією. Звичайно, цей шлях становить інтерес насамперед для справжніх «ділових людей», які мають певні схильності, досвід та кошти. Але якщо визначними бізнес-здібностями ви не володієте, можете відмовитися від ведення справ: через рік продати компанію, залишивши за собою 2 відсотки акцій, і шукати роботу на місцевому ринку праці. Тим більше, що статус «самостійного працівника», отриманий в ході імміграційного процесу, цілком вам це дозволяє.
Влаштуватися ви можете куди завгодно, в одну або відразу в кілька італійських компаній – на підставі договору про виконання робіт або послуг. Відповідно, отримувати ви будете не заробітну плату, а винагороду за конкретну виконану роботу. Але, зрештою, яка різниця, як називати гроші, які вам будуть платити, – винагородою, зарплатою чи якось іще? Головне, щоб цих грошей було достатньо для нормального життя. І ось тут варто зазначити, що вільний професіонал в Італії має величезні переваги перед звичайними трудящими.
Статус вільного професіонала дуже високий: достатньо сказати, що його мають лише 6 відсотків італійців. І роботодавці дуже люблять мати з ними справу. По-перше, вільний професіонал – завжди висококваліфікований спеціаліст. А по-друге, на ньому компанія може пристойно заощадити. Податки та збори, що припадають на виплати трудящим в Італії, дуже великі. Приймаючи ж на роботу вільного професіонала, роботодавець сплачує лише один податок – 20 відсотків від суми винагороди. В подяку за цю економію сама винагорода може бути дуже високою. І у виборі між звичайним працівником та вільним професіоналом будь-яка італійська фірма чи корпорація напевно віддасть перевагу другому.
Ось, мабуть, і все, що вам належить зробити під час першого візиту до Італії. Закінчивши біганину по інстанціях (в Італії буквально все вимагає погодження, підтвердження та реєстрації, тому займатися імміграційною справою самостійно там практично неможливо – тільки за допомогою професійного адвоката), ви отримаєте «резиденцію Республіки Італія без встановленого граничного терміну закінчення» – вид на проживання. А на додачу – два дуже важливих документи: Шенгенську ідентифікаційну карту, яка дасть вам право вільно пересуватися, жити та працювати в межах Шенгенського простору, та італійський паспорт carta d'identita з єдиною відмінністю: в графі «Громадянство» у вашому паспорті буде написано «Резидент».
Завдяки всьому цьому, ви станете практично повноправним членом італійського суспільства. Наприклад, зможете користуватися всіма благами системи соціального забезпечення, до яких, зокрема, належать безкоштовне медичне обслуговування у прикріпленого до вас особистого лікаря, безкоштовна освіта, в тому числі й вища, і т. д. Для вас буде відкритий безвізовий в'їзд не тільки до країн Шенгенської групи, але й до деяких інших країн, скажімо, до Швейцарії, Бразилії, Аргентини.
Ваша сім'я, включаючи літніх батьків та позашлюбних дітей, зможе переселитися до вас так само, як якби переселялася до громадянина Італії. Якщо ви зберегли за собою відкриту компанію, ви маєте право наймати працівників, у тому числі й іноземних – наприклад, викликати на роботу в Італію українських колег. Звичайно, ви можете безперешкодно і без жодних обмежень роз'їжджати територією Італії, володіти там будь-яким майном, купувати нерухомість, здійснювати інвестиції, словом, робити все те, на що мають право самі італійці.
Мабуть, єдиний обов'язок, що відрізняє вас від місцевого населення, – 60-годинний курс італійської мови, який ви повинні пройти. Втім, ображатися на це безглуздо. Тим більше, що мовні курси для іммігрантів абсолютно безкоштовні.